Шандор Варга: «…ми обов’язково влаштуємо ще одну таку зустріч!»

Пропонуємо увазі читачів нашого сайту інтерв’ю з уславленим земляком із нагоди й не тільки.

Представники старшого покоління багатьох країн світу добре знають уродженця Закарпаття, який нині проживає в Угорщині, відомого тренера та футбольного агента Шандора Варгу. Я набрав його номер телефону невипадково. Раніше ми неодноразово зустрічалися на різноманітних футбольних заходах. І коли розговорилися, то вийшла ціла розмова, яку й публікую за згодою пана Шандора. Як він сам зазначив: «Я вже інтерв’ю не даю, але землякам-закарпатцям відмовити не можу!»

– Шановний друже, нашу бесіду хочу розпочати із сьогоднішньої дати. Як пам’ятаєте, 32 роки тому збірна Україна в Ужгороді зіграла свій перший офіційний матч із командою Угорщини. До цієї гри своїх зусиль доклали особисто й Ви. Що тепер найбільше згадується з підготовки тієї історичної гри.

– Той матч міг відбутись у Києві або Будапешті. Але я радий, що його влаштували в Ужгороді. До цього підштовхувала й непроста ситуація. Адже країна тільки народжувалася. Виникали фінансові, організаційні та інші питання. Мені пощастило тоді брати участь у перемовинах щодо проведення такого матчу. Він значною мірою став можливим завдяки стажуванню першого президента ФФУ Віктора Баннікова в Угорській федерації футболу. Я знайомив його з її структурою. Ми знали один одного. Віктор Максимович – молодець. Ще не стала як слід на ноги молода держава, а він уже активно розбудовував Федерацію футболу України. Обговорювали й проведення того історичного поєдинку. На самому матчі я не був. На той час уже не працював помічником національної збірної Угорщини, оскільки надійшла дуже вигідна пропозиція із Саудівської Аравії. Туди, у клуб «Аль-Іттіхад», вирушили працювати разом із головним тренером Угорщини Калманом Месолі. Але мені подякували та нагородили. Зокрема, на заході з нагоди 25-річчя від історичного матчу. Планували й 30-річчя відзначити, але на заваді стала війна. Однак ми обов’язково влаштуємо ще одну таку зустріч! Я дуже сподіваюся на це.

– Ви ввійшли в історію й зі ще одного боку – першим від ФІФА здобули ліцензію на ведення агентської діяльності в Саудівській Аравії. А ще співпрацювали з такими футбольними величинами, як Христо Стоїчков, Олег Блохін, Сергій Ребров, Олег Лужний… Зараз з агентським напрямком пов’язані в якийсь спосіб?

– Насамперед сьогодні я – щасливий дідусь. Онуці Софії – 7 років, онуку Миколі – 5. Я з ними багато проводжу часу. Вони – на першому місці тепер. До речі, однаково вміло розмовляють чотирма мовами й дуже хочуть побачити Закарпаття. Думаю, найближчим часом ми влаштуємо таку поїздку. Але водночас футбол залишається в полі зору. Він мені подарував таких друзів, як Ференц Пушкаш, Арсен Венгер… Футбол моє життя не змінює – залишаюся в ньому й надалі. Якщо хтось звертається – допомагаю. Скажімо, свого часу посприяв у працевлаштуванні Олександра Петракова в збірну Вірменії. Із тим же Сергієм Ребровим контактую. Його дуже цінують в Угорщині за те, на який рівень він вивів «Ференцварош». Директор національного театру Угорщини й режисер Аттіла Віднянський, родом із Закарпаття, свого часу футболістом, хоч і розвивався ним, не став. Але це добре. Бо інакше б багато втратила театральна справа. Та в нього є син, який подає футбольні надії. Йому допомагаю. Отож життя в спорті триває.

– А що Вас найбільше сьогодні пов’язує із Закарпаттям?

– О-о-о! Закарпаття для мене – святе. Я тут народився. Із радістю сюди приїжджаю. Усе починалося з Вишкова. І насамперед із ним я нині пов’язаний. Заснував благодійний фонд «Вишково». Допомагаємо місцевим футбольному клубу, лікарні, а також школам, церквам, малозабезпеченим громадянам… Моє серце в рідному селищі лишилося. Радо приїжджаю на свою малу батьківщину. Отож, можливо, скоро побачимося знову!

На фото: Шандор Варга (ліворуч) під час нагородження за організацію історичного поєдинку збірної України та команди Угорщини.

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ