Василю Форкавцю – 55!

Футбольний фахівець із Хуста й нині в активній шерензі ентузіастів, які розвивають футбол у краї.

Василь Васильович народився 17 травня 1965 у Тересві. Там же з раннього віку захопився футболом. Перший тренер – Омелян Сасин. До 7 класу В.Форкавець виступав за Тячівську ДЮСШ. Відтак за рекомендацією Яноша Фабіана з іще кількома закарпатцями потрапив до Київської республіканської спортивної школи-інтернату, де тренером був Василь Щанов. Ставали чемпіонами Києва, фіналістами чемпіонату України серед юнаків. До армії грав ще за «Карпати» (Дубове), котрі виступали в змаганнях колективів фізкультури. Після призову до лав армії потрапив у спортивну роту в Яворові. Виступав за місцеву команду – одну з кращих у чемпіонаті Львівської області.

Далі професор Василь Соломонка, земляк із Буштина, порадив В.Форкавцю вступити до Львівського зооветеринарного інституту. І знову грав у футбол. Змагався за перші місця серед студентських колективів. Після цього захищав честь львівського «Автомобіліста» в чемпіонаті колективів фізкультури. Вийшов на поле в кількох матчах, і одразу помітили та запросили в легендарні «Карпати». У складі провідного галицького клубу записав до свого активу 16 ігор, забив 4 м’ячі. Згодом виступав уже в Кам’янці Бузькій за чемпіонів області, які змагалися серед колективів фізкультури.

Після навчання в інституті Вільгельм Телінгер запросив до «Приладиста» (Мукачево). Там В.Форкавець провів сезон. Після першого кола з десятьма забитими м’ячами був кращим бомбардиром. Та отримав травму. Під кінець чемпіонату зумів відновитися й став автором ще двох голів. Запропонували пограти в Угорщині, де затримався на 4 роки, захищаючи честь кількох місцевих команд.

У 1996 році знову покликали до львівських «Карпат», але отримав травму й за «основу» фактично не грав. Тоді в якості орендованого виконавця перейшов до «Газовика» (Комарно). Там вийшов на поле в 12 матчах, забивши близько десяти м’ячів.

Устиг пограти й за «Беркут» (Бедевля) – один сезон у чемпіонаті області та перше коло в другій українській лізі. Далі із сім’єю перебрався до Хуста. Запросили в місцевий СК «Русь». За 10 років був і гравцем, і помічником тренера й тренером – команда тоді успішно виступала в чемпіонаті й Кубку області. Крім того, працював у у Хустській райдержадміністрації, головою Федерації футболу Хустського району, тренером у ДЮСШ «Хуст-Нарцис». Із 2011 року трудиться директором недавно відреконструйованого місцевого стадіону «Карпати», поєднуючи з роботою дитячого тренера та спортивного директора ФК «Хуст».

Отже, практично все своє життя В.Форкавець у футболі. Не жалкує. Найбільше пригадує, як у складі львівських «Карпат» при 37 тисячах уболівальників виграли в «Балтики» (Калінінград) 1:0 і став автором того самого єдиного гола. А ще дякує Омеляну Сасину й батькові (гравцю й тренерові) – Василю Федоровичу – за те, що прищепили любов до виду спорту № 1. До речі, саме сьогодні в тата теж день народження – 81 рік. Вітаємо обох іменинників!

Сам Василь Васильович вважає: чогось особливого у футболі не досягнув, але склалося все добре, і в спортивній кар’єрі щось змінювати не хотів би. Нині ж отримує задоволення від «живої» роботи на стадіоні, що має можливість передавати свій спортивний досвід дітям як наставник…

Василю Васильовичу, щиро вітаємо з двома п’ятірками! Це хороша дата. Хай вона дає Вам новий відлік для подальшої активної ходи футбольним шляхом. Притому хай усе добре складається в житті загалом, як у Вас склалося у футболі. Многая літ!

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ