Пам’ятаємо Юрія Гецка

Сьогодні (13 квітня) виповнилося б 70 років колишньому першому віце-президенту ОСК «Закарпаття», ФК «Лінет» та ФК «Віжибу» (Берегово), президенту «Віжи-300», депутату обласної ради (2006–2010 роки), ініціатору обласного конкурсу-рейтингу «Кращий закарпатець», першого міжнародного матчу збірної Незалежної України (Україна–Угорщина, Ужгород, 29 квітня 1992 року), Суперкубка області з футболу, почесному громадянину міста Берегово Юрію Гецку.

Організатори дебютного Меморіалу-пам’яті Ю. М. Гецка (ЗАФ, обласне відділення НОК України, обласний осередок Асоціації спортивних журналістів України та меценати) планували цими днями провести другий за ліком турнір. Але не судилося. Причина – більш, ніж об’єктивна. Але ми – оптимісти…

…Уся праця, творчість Юрія Михайловича (13 квітня 1950 – 31 березня 2014 рр.) була зіткана з безмежної любові до людей, яким він хотів допомогти, а головне продовжите їхнє щасливе життя.

13-річним юнаком (1963 р.) берегівець розробив структуру створення системи організації дозвілля молоді, яку на початок 1973-го він представив як проект створення системи організації дозвілля молоді у Радянському Союзі на рівні району, області (краю), республіки.

4 липня 1973 р. при клубі Берегівського меблевого комбінату за активної участі Юрія Гецка був створений «Молодіжний клуб Глобус» – діяльність якого тривала до 1993 року. За цей період було проведено більше 700 масових заходів, які за словами організатора «раніше не проводилися ніде у колишньому Радянському Союзі». У 1976 році за цю діяльність він був нагороджений медаллю «Рідна Земля» всесоюзного журналу «Сільська молодь».

Ще цікавий факт. У Новосибірську на Всесоюзному форумі лідерів молодіжного руху колишнього СРСР (були представники усіх республік і більше 40 міст) 26 березня 1978 року він був обраний «Королем молодіжних клубів, дискотек, об’єднань СРСР». До речі, Україну на цьому форумі представляли представники трьох міст – Києва, Одеси та Берегова.

У 1993 році система «Глобус» трансформувалася в спільне підприємство «Віжибу» («Вічне життя буде»). Це підприємство займалося комерційною діяльністю, торгівлею, власним виробництвом та рекламною діяльністю. А в 2003 році організація отримала назву «Міжнародний інтелектуально-економічно творчо-спортивний центр» – ВІЖИ–3000.

Автор цих рядків, який більше чверть століття співпрацював з Юрієм Михайловичем, разом із ним організував і провів десятки в основному спортивних заходів (у т. ч. Меморіали до 100-річчя від дня народження Кротона – 1999 р., гравця СК «Русь» та тренера ФК «Спартак» Ужгород В. Радика, 90-річчя В. Федака – 1991 р. тощо), інколи про себе думав, що у нього у голові замість мізкив – одні ідеї. А вони ой як сушать «сіру речовину» у головштабі. Та Юрій Гецко не жалів себе, інколи працював навіть «через не можу». Недарма у травні 1992 р. його було обрано академіком Української міжнародної академії оригінальних ідей, а з 2003 р. займав посаду віце-президента цієї установи.

Та безлічі інновацій не вдалося втілитися в життя. Він мрія і про «еліксир молодості», щоб люди жили довго і щасливо – до 200–300 років. Але на 64-му році життя після тривалої, важкої хвороби перестало битися серце справжнього професіонала, Людини з великої літери і великого патріота України та рідної Срібної землі, який усе своє життя не на словах, а ділом боровся за справедливість, ніколи не ховався за спини інших і не боявся говорити правду. Можливо, він був інколи надто категоричним, бо поділяв світ на «чорне і біле» й не визнавав компромісів, але ніхто й ніколи не міг сказати, що він був байдужим як до проблем громади загалом, так і окремих людей зокрема. Він цікавився чи не всіма сферами діяльності, та найбільше до душі йому був спорт, культура.

А одним з його найулюбленіших видів спорту був, звичайно, футбол та гандбол (дружина ж олімпійська чемпіонка саме з цього виду спорту – Авт.!). З дитинства він вболівав за київське «Динамо», а коли сам почав організовувати різні турніри з цього виду спорту (всеукраїнські, міжнародні), то практично з усіма колишніми гравцями та працівниками ФФУ, НОК був особисто знайомий.

1999 рік. На знімку Юрій Гецко (другий ліворуч) серед знайомих і друзів
(зліва направо: Михайло Коман, Юрій Гецко, головний фан ФК «Динамо» (Київ) Парамон (Сергій Заборовський) та президент НОК України Іван Федоренко).

Це він був організатором відродження головної команди краю (ФК «Говерла»), коли у сезоні-1997/1998 рр. команда «вилетіла» з Першої ліги, а у Другій могла не брати участь, адже клуб перестав існувати. Тоді Юрій Михайлович разом із своїми колегами, друзями прийшли на допомогу. З Берегова майже у цілому складі до Ужгорода перебралася команда Ю. Гецка «Лінет» (чемпіон та фіналіст кубка області 1998 р.). І про ужгородську команду знову заговорили: 1998/1999 рр. – 1 місце у ІІ лізі, 1999/2000 рр. – 7-ма позиція серед команд І ліги, 2000/2001 рр. – 2-ге і підвищення у класі. ОСК «Закарпаття» вперше в історії крайового футболу серед елітних українських команд… А ще… А ще… Багато добрих справ можна ще назвати. Але усі вони уже у минулому. А попереду, з настанням добрих часів, провести черговий Меморіал пам’яті Ю. М. Гецка. Правду у народі кажуть «Людина живе до тих пір поки про неї пам’ятають»…

Василь ГАДЖЕГА, журналіст,
голова Закарпатського обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України

ОСК «Закарпаття» сезону 1998/1999 рр.

1998 рік. ФК «Лінет» (Берегово) – чемпіон та фіналіст кубка області, володар Суперкубка краю.
Юрій Гецко (четвертий зліва стоїть) із своїм клубом.

Меморіальну дошку встановили у День народження Ю. Гецка – 13 квітня 2016 р. на будівлі мерії міста Берегово, почесним громадянином якого був цей добре відомий у всьому Закарпатті та на всеукраїнських території громадський діяч, віце-президент Академії оригінальних ідей України, президент українсько-угорського відділення Торгової палати України – справжній патріот України, яскравий талант якого служив справі утвердження гуманізму.

Живі квіти до підніжжя меморіальної дошки свого друга кладе колишній голова обласної ради (1998–2002 рр.) Іван Васильович Іванчо.

ВІДЕО. В Ужгороді вшанують Юрія Гецка