Іван Качур: «У нас кожен робив свою роботу. Ніхто нікому не заважав»

Який він, кращий бомбардир першої ліги, зокрема в Західній зоні? Ближче знайомимося з голеадором із чемпіонського ФК «Колос» (Іванівці).

– Іване, Ви у розквіті футбольних сил – 26 років. Наскільки встигли пограти у футбол?

– Народився в селі Старе Давидково, але починав у Ракошині, де навчався у школі (перший тренер – Омелян Горват). Там же грав за юнаків. Спочатку виступав у районних змаганнях, а потім і в обласних. Зокрема, захищав честь команд із Мукачева, Дерцена, Доробратова, Старого Давидкова. Найвищий рівень – коли виступав 2 роки за середнянський клуб. Тоді в нас була і хороша команда, і тренер.

– А як тепер в Іванівцях? «Колос» продемонстрував відмінну гру не лише цього сезону…

– За рік до команди приєдналися максимум 2–3 гравці. Отож ми добре зігралися. Відчувається й рука тренера Андрія Герца. Своєю чергою, президент займався клубом. У нас кожен робив свою роботу. Ніхто нікому не заважав.

– Що не завадило Вам стати кращим бомбардиром ліги, зокрема в Західній зоні, і забити майже третину всіх голів команди?

– Я – нападник. Як лідер колективу, намагався в кожному матчі довести це. Десь досвід допомагав реалізовувати моменти, десь – швидкість. Та в цілому мої голи – результат командних дій.

– Як любите забивати?

– Для мене головне – забити. А як уже вийде – то так вийде. Більше, звичайно, відзначався правою ногою. Легше також «голеадорити» в контратаках, коли «втікаєш» від суперника й виходиш на порожні ворота з м’ячем.

– Що потрібно, аби ось так, «легко», забити?

– Стараюся тримати форму. Щоб був результат – потрібно дотримуватися режиму. А ще – не «піжонитися», грати на команду незалежно від рахунку й бути справжнім бійцем.

– На Вашу думку, у якій найкращій команді світу зібрані такі бійці?

– Мій улюблений клуб – «Барселона». У ній, звичайно, не заграю, а ось у другій лізі спробувати себе хотілося б. Проте поки я – гравець ФК «Колос» (Іванівці).

– Наскільки в його складі непросто було здобути золоті медалі?

– Вища ліга, безперечно, потужніша за першу, проте і в Західній зоні змагання виходили напруженими. У нас практично кожен виїзд був важким.

– І які з команд запам’яталися найбільше?

– Дуже сподобався прямий конкурент – «Колос» (Ракошино). «Нижній Коропець» також демонстрував хорошу гру…

– Після матчів із такими командами як найбільше знімаєте втому?

– У вільний час найбільше люблю тримати в руках кия – у мене вдома є більярдний стіл.

– У подальшому бачите себе у футболі?

– Сьогодні він є, а завтра доведеться завершити виступи; тому потрібно мати і якусь роботу. Поєдную гру з працею в продовольчій компанії.

– Найрідніше оточення поділяє Ваше захоплення спортом?

– Так, усі не байдужі до моїх виступів. Підтримують.

– А кого хотіли б підтримати Ви?

– Я найбільше хочу, щоб закінчилася війна. Важко усвідомлювати, що там, на Сході України, помирають люди. І вже стільки захисників віддали своє життя за державу…

– Якби у Вас була чарівна паличка, то яке б іще одне-єдине бажання хотіли б утілити в життя?

– Повернув би батька, якого нема вже 11 років…

– Невдовзі – Новий рік. Зустрічатимете?

– Так. У колі рідні. Це моє улюблене свято.

– Бажаю Вам новорічного настрою й підтримати в новому сезоні бомбардирське реноме!

Дякую! Вас теж вітаю з усіма святами, що наближаються. Бажаю Вам і всім читачам сайту здоров’я, бо воно найбільше потрібно, а також терпіння, радості, віри в себе і щоб в Україні знову запанував мир…

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ