Іван Матрунич: «Люблю робити подарунки!»

Увазі читачів нашого сайту передноворічне інтерв’ю з головою Ради президентів футбольних клубів Закарпаття, президентом ФК «Севлюш» (Виноградів).

– Іване Івановичу. Ми – на порозі 2019-го. А яким Вам особисто запам’ятається старий, 2018-й, рік?

– Думаю, що все ж непоганим. Особливо в спортивному плані. Адже ми стали чемпіонами. Крім того, важливо, що створили дитячу футбольну школу, де займаються діти із 7 років.

– Очолюваний Вами «Севлюш» цього року став чемпіоном і володарем Суперкубка Закарпаття, виступав на всеукраїнському аматорському рівні. Наскільки вдало команда демонструвала гру?

– Майже на 100 відсотків. Адже вдалося впевнено виступити в чемпіонаті, перемогти. Що найважливіше, думаю, тут ні в кого немає сумнівів, – достойно й чесно. Можливо, десь не вистачило досвіду в аматорському Кубку України, але отримали хороший урок. Будемо робити висновки, працювати в цьому напрямку далі…

– І яким бачите «Севлюш» далі?

– Якщо говорити про плани на новий сезон, то зараз щось анонсувати не готовий. Адже невідомо, яким буде склад (поки тільки можу сказати, що офіційно залишив клуб Микола Гібалюк). Відсвяткуємо новорічно-різдвяні свята, зберемося. Візьмемо участь у Зимовій першості області. Тоді й побачимо. Відштовхуватимемося від реалій.

– Якщо відштовхуватися від останніх, то чим у 2018-ому була особливою робота Ради президентів футбольних клубів Закарпаття?

– Основне питання, на яке звертали увагу – проблема суддівства. Особливо щодо кількісного складу арбітрів. Із року в рік їх меншає. Були обговорення, пропонували різні шляхи вирішення… Зокрема, є наміри частину грошей клубів спрямовувати на Школу молодого арбітра, на підготовку суддів загалом, використовуючи різні підходи. Заперечень не було. У планах – зміни до розіграшу Кубка. Я б радий його розпочати після 1-2 турів чемпіонатів і першості, коли буде відомим остаточний склад їх учасників. Якщо серед заявлених на Кубок області клубів виявиться більше переможців районних Кубків, чемпіонатів, учасників із Ліги чемпіонів Закарпаття, ніж це потрібно для формування пар 1/16 фіналу, то зробити попередній етап змагань. Після кожного раунду баталій добре б формувати пари переможців за допомогою сліпого жеребкування. Матчі попередніх стадій Кубка області доцільно, на мою думку, проводити з одного матчу на полі слабшої за рейтингом команди, а в разі їх рівності – сліпим жеребкуванням. Починаючи з чвертьфіналу Кубка Закарпаття, переможців пар визначати за допомогою двох матчів (удома й на виїзді). А фінал Кубка Закарпаття організувати на велике свято. До прикладу: на День незалежності України чи на Покрову. Чекаємо на пропозиції клубів, обговорення. Важливими питаннями лишаються охорона правопорядку на стадіонах під час матчів та інфраструктура. Працювати є над чим.

– Що стимулює Вас вкладати гроші у футбол?

– Напевно, любов до нього. Це та гра, яка приносить радість мені, як і уболівальникам загалом. Особливо якщо йдеться про атакувальний, відкритий футбол. Таким він є найцікавішим та найвидовищнішим.

– Які б проекти у футболі хотіли реалізувати наступного року?

– Однозначно: розвивати дитячо-юнацьку школу клубу. Почали з осені. Ще, можливо, не все гладко йде. Потрібно оптимізувати тренерський штаб, покращити базу. Плюс – реконструкція стадіону «Пластмасовик». Було б добре знайти інвесторів для його модернізації. І звичайно: доросла команда. Завдання перемагати для неї ніхто не знімав. А отже, доведеться попрацювати…

– Який би головний подарунок хотіли б покласти собі під футбольну ялинку?

– Торбинку зі стабільністю, прогресом, перемогами, трофеями…

– Ви справляєте враження впевненої людини. Шо або хто допомагає Вам бути впевненим у житті?

– Друзі, однодумці. Вони, зокрема, сприяють у футбольних справах. Підтримують, переживають.

– Наскільки часто Вам удається бути разом із сім’єю?

– На жаль, щоб це було достатньою мірою, то не вистачає часу, як, мабуть, усім футбольним керівникам.

– Можливо, більше вдасться на новорічно-різдвяні свята. Що вони означають для Вас?

– Це, мабуть, найбажаніші свята. Ще з дитинства асоціюються з чимось урочистим, піднесеним, приємним. Адже йдеться про подарунки, сюрпризи, вітання, настрій. Плюс таке собі перезавантаження з початком нового року…

– Ким би Ви хотіли бути на новорічному бал-маскараді?

– У ролі Діда Мороза. Люблю робити подарунки!

– Тоді, на завершення розмови: подаруйте футбольній громадськості побажання до свят.

– Зважаючи на українські реалії, насамперед – мирного неба. А ще – здоров’я, щастя, перемог як у спорті, так і в житті загалом!

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ

На фото – Іван Матрунич із сином Олексієм, головою прес-служби клубу «Севлюш» (Виноградів)