Степан Боднар: «Не було матчів, де б ми просто відбивалися»

Із президентом клубу села Кінчеш з’ясовуємо, як у першому колі «літав» «Сокіл» у Західній зоні першої ліги.

– Степане Степановичу, за моїми спостереженнями, команда ФК, який Ви очолюєте, значно додала порівняно з минулим сезоном. З іншого боку, «змазаною» вийшла кінцівка першого кола нинішньої першості й у результаті на проміжному фініші – 8 місце. Як особисто оцінюєте гру колективу?

– З усіма ми змагалися на високому рівні. Подивіться: хоч із 12 поєдинків третину програли, але всі з різницею в один м’яч. Притому більшість перемог – із різницею не менш ніж у 4 голи. Не було матчів, де б ми просто відбивалися. Утім, втрутилися суб’єктивні фактори. Скажімо, шкода, що Ярослав Костик у поєдинку 8 туру з «Фаворитом» отримав травму й випав на певний період. Або ж Віктор Рабел виїхав на 2 місяці на заробітки. А у футболі, як відомо, дрібниць не буває. І все ж, зважаючи на «за» і «проти», грою команди в цілому задоволений.

– За рахунок чого вдалося покращити командні дії?

– У наші лави влилося 5 нових футболістів: Ярослав Костик із Чабанівки, Юрій Жидик із Худльова, Томаш Надь і Олександр Гряділь з Ужгорода; Девід Ніцкулич прийшов наприкінці ще минулого сезону й підсилив напад. До того ж ніхто не пішов. За винятком хіба одного виконавця, який вирішив себе спробувати в Шишлівцях, але гравцем «основи» він не був.

– Що визначає почерк гри «Сокола»?

– Футболісти діють технічно, знають, що таке пас. Біда наша тільки в тому, що хлопці працюють і не мають можливості повноцінно тренуватися. А також бракує спонсорів, меценатів. Інакше б точно були в турнірній таблиці вище.

– Хто із суперників запам’ятався в «доекваторній» частині змагань?

– Найкращою з тих команд, які зустрічалися в матчах із «Соколом», було, мабуть «Заріччя». «Дерцен» хороший. Ми поступилися йому 2:3. Ця команда має проблеми в захисті, але загалом добра. У «Бобовища» солідний колектив; грає у футбол, а не «рубає».

– Якщо вже Ви згадали про «Дерцен», то, здається, звідти ростуть ноги «карткової» історії, яка постала в Ракошині?..

– Коли ми грали з «Дерценом», то була злива. Тоді замочило картки гравців, які виходили на заміни. Арбітр не винен, що так сталося. Ми зверталися до федерації, щоб замінити ці документи. Було зроблено дублікати, на них чітко видно лице футболістів, про всяк випадок прикріпили й старі карки. Бригада суддів, яка обслуговувала наступний наш матч у Ракошині, знала про це. Отже, якісь претензії з боку суперника до нас вважаю необґрунтованими.

– Готуєтеся до наступного кола вдома?

– Так. Іще раз наголошу: у нас немає великих коштів. Сільрада на рік виділила 10 тисяч гривень, районна рада – 18-ть. Допомагають Ярослав Ковальчук, Йосип Крочко. І це добре, але коштів усе ж бракує. З усім тим плануємо першість завершити без зривів. Заплановані одно-, дворазові тренування, на тиждень, бо більше, як я вже казав, хлопцям не дозволяє робота. Спробуємо зіграти кілька товариських ігор із командами Ужгородського району. А далі – друге коло. Часу лишається небагато.

– Яке б місце в турнірній таблиці Вас як президента клубу задовольнило в кінці сезону?

– За рівнем гри нас доцільно віднести до команд першої трійки. Будемо намагатися до неї потрапити. І хоч, можливо, фінішуємо нижче, однак прагнути медалевих висот потрібно.

– А що, на Вашу думку, потрібно змінити в обласному футболі?

– Я дуже хочу, аби команди підвищувалися в класі за спортивним принципом. Це більше б стимулювало їх до розвитку.

Володимир ТАРАСЮК ФФЗ