Роздуми на тему. Чи потрібен нам футбол?

У першу чергу людині потрібна робота. Бажано така, на яку хочеться йти, вкладати в неї душу з розумінням того, що ти потрібний своїй країні, підприємству, сім’ї. 

А основне, щоб зарплата дозволяла утримувати родину, на вихідних побути разом, порадіти успіхам дітей у навчанні, погуляти в парку, посидіти разом у кафе. А потім відвідати футбольний матч, повболівати за улюблену команду, незалежно від її рівня. Просто ідилія, правда? Але хочеться, щоб було саме так, щоб футбол був потрібний не тільки людям, але й державі, щоб матчі збирали повні стадіони й при-носили масу позитивних емоцій.

Стадіони завжди були забиті вболівальниками вщент. Навіть на деревах сиділи, які росли навколо футбольного поля стадіону «Авангард».

Кращі ресторани міста «билися» між собою, щоб взяти участь у обслуговуванні виїзної торгівлі. Колись давно проводили цікаві дослідження в Ужгороді. Виявилося, що коли «Спартак», «Верховина» чи «Говерла» вигравали, виробництво на підприємствах міста зростало в наступні 2–3 дні на 20%. Це визнавали директори найбільших підприємств. Футбол був невід’ємною частиною життя країни, області, міста чи села.

Закарпаття десятки років пишалося своїми футболістами. Нас називали маленькою Бразилією. І це була правда. На обласному аматорському рівні виступало 110 дорослих і стільки ж юнацьких команд. Нині в усіх областях країни разом взятих тільки трохи більше. І це при тому, що у нас – близько 40, у Львівській теж багато, у Київській – 18, у Дніпропетровській – 15, у Запорізькій – 12. В інших значно гірше. Ми розуміємо, що ситуація в країні складна. Роботи нема, заробітна плата та пенсія не забезпечують безбідне проживання. Розпалюється ворожнеча між людьми, все спрямовано на роз’єднання. А футбол має велику об’єднуючу силу. (Можливо, тому він і не потрібний?). Якщо ви звернули увагу, то на будь-яких зустрічах на міжнародному рівні потрібні перекладачі. Коли зустрічаються команди (на рівні збірних) – перекладачі не потрібні. Футболісти різних країн, різних континентів, чудово розуміють один одного. У футболі не має значення національність та віросповідання.

Окремі матчі чемпіонату України (у першій половині сезону 2017-2018 років), збирали на стадіонах від 50 до 250 глядачів. Виходячи із цих показників, складалося враження, що футболу в Україні буде вкрай важко вижити. Але опитування жителів країни дали зовсім іншу відповідь. Упродовж лютого 2018 року Київський міжнародний інститут соціології провів опитування громадян 110 населених пунктів різних регіонів країни. Зокрема, тут були питання: «Чи цікавитеся Ви футболом»? 61% опитаних люблять футбол, 48% бачать у ньому можливість провести час із друзями, 27% вважають, що футбол корисний для здоров’я, а для 17% – це хобі. 33% українських уболівальників хоча б раз виїжджали за кордон на матчі улюбленої команди, 45% опитаних вважають, що для популяризації футболу в Україні потрібно реконструювати стару або будувати нову футбольну інфраструктуру, 26% – футбол потрібно підтримувати на державному рівні, а 15% вважають, що його потрібно пропагувати в навчальних закладах (можливо, ввести як предмет до навчальної програми, – прим. авт.) і підприємствах. 39% цікавляться футболом постійно. Цифри обнадіюють. Це свідчить про те, що Україна – футбольна країна. Вселяє надію, що аматорський футбол підніметься, що разом із футболом значно покращиться здоров’я молодих людей, які повинні будувати державу. Буде масовість – обов’язково буде якість. Це все дуже пов’язано між собою. Сподіваємося, що футбол високого рівня буде в Дніпрі, Запоріжжі, Харкові, Ужгороді, Одесі, Львові, Вінниці, Тернополі, Миколаєві, Чернівцях та інших великих містах країни.

На щастя, ситуація на Закарпатті значно краща. На обласному аматорському рівні виступає біля 40 команд і стільки ж юнацьких. На рівні ДЮФЛ області – понад 80 дитячих команд. У турнірах серед жінок бере участь уже більше 10 команд. А ще є чемпіонати районів і міст краю, турнір «Шкіряний м’яч». Дві команди області – СДЮСШОР та МФА «Мункач» – виступають у вищій лізі ДЮФЛ України, де на поле виходять команди чотирьох вікових груп. ДЮФК «Зінедін» виступає двома віковими групами в І лізі ДЮФЛ України. ФК «Минай» грає у чемпіонаті аматорської ліги України і є велика вірогідність, що з липня ФК «Минай» підвищиться в класі й стане представником області в професійному футболі.

На Закарпатті завершуються організаційні питання щодо створення футбольних академій в Ужгороді та с.Дерцен Мукачівського району. Це вже серйозний прорив.

Щороку ми відкриваємо нові або реконструйовані стадіоні. У цьому році очікується їх відкриття в Хусті, Минаї, Рокосові. Ведуться роботи на стадіоні м.Рахів. Розпочалася реконструкція стадіону «Пластмасовик» у Виноградові. Збільшиться кількість футбольних полів на ужгородському стадіоні «Авангард» та стадіоні смт Середнє. Змінюється і інфраструктура ужгородського стадіону «Спартак». Відчутні зміни торкнуться стадіону с.Вільхівці на Тячівщині. І це, скоріше за все, неповний список.

У 2018 році футбол Закарпаття відзначає 125 років. Із цієї нагоди хочеться подякувати всім любителям футболу нашого краю за відданість. Подякувати всім, хто докладає зусилля, щоб ми грали футбол, будували стадіони, радували людей. На Закарпатті футбол є, тут навіть не потрібно проводити опитування. І так усе видно, як на долоні.

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ, «Спорт тайм»

P.S. На фото кіт автора статті)