Віталій Дем’яненко: «Я захищав і захищатиму арбітрів»

Мабуть, жоден комітет ФФЗ не перебуває в центрі такої уваги, якою футбольна громадськість наділила комітет арбітрів. Тож розмова з його очільником В.Дем’яненком була теж особливою. Однак Віталій Миколайович від жодної відповіді не ухилявся, відверто висловлюючи своє бачення на стан справ у суддівстві.

– Як Вам цьогорічний чемпіонат області?

– Він вийшов удалим, принциповим. До останнього туру не було відомо, хто стане чемпіоном. За інші місця теж точилося неабияке суперництво. Такі обставини змушують арбітрів додатково налаштовуватися на кожну гру. Однак якщо чемпіонат пристойний, то й судді більш відповідально, принципово ставляться до виконання своєї роботи.

– І як Вам ця робота?

– Загалом скандалів, нарікань було небагато. Арбітри провели 464 гри. І це без Зимової першості та турніру на честь А.Гаваші. Я б навіть сказав, що для служителів футбольної Феміди за навантаженістю видався один із кращих чемпіонатів. Іноді доводилося і в суботу працювати, і одразу ж у неділю. Не пам’ятаю, коли востаннє таким насиченим видався графік матчів. І в цьому плані добре, що чемпіонат у першій і вищій лігах розвели на два вихідні, інакше довелося б непросто. Звичайно, траплялися й помилки. І вони не прикрашають змагання. Зокрема, восьма заміна в матчі «Минай» – «Оболонь», відсутність запису в рапорті щодо жовтої картки одному з гравців у матчі Ліги чемпіонів Закарпаття між командами Давидкова та Лазів, помилка бокового судді і неузгодженість дій із арбітром у полі в матчі фіналу ЛЧЗ, невиїзд бригади в Ділове (виноградівська колегія), хоч із ситуації все ж вийшли… Як кажуть, що було – те було. Причини помилок? Важко сказати, однак один висновок напрошується однозначно: навіть на рівні обласних змагань розслабленості не можна допускати. І все ж менше 10 таких прикрих ситуацій на добру півтисячу матчів говорять про те, що судді загалом відпрацювали якісно. Тому я хотів би подякувати їх корпусу, а він у нас нараховує близько 70 осіб з Ужгорода, Мукачева, Іршави, Сваляви, Берегова, Мукачівського, Ужгородського й Перечинського районів. За будь-якої погоди, часто на власному автотранспорті арбітри вирушають у дорогу, щоб обслуговувати матчі.

– Особливо з урахуванням того, як себе часто поводять глядачі й учасники в ряді ігор…

– Саме так. Візьміть фінал Ліги чемпіонів Закарпаття в Іршаві. За всієї очевидності окремих суддівських помилок представники команд і вболівальники не повинні себе так вести. Хто після цього з юнаків піде в судді? Сучасна молода людина не захоче працювати на матчі, якщо немає елементарного порядку, вихованості, поваги. Більше того, коли окремі гарячі голови намагаються чинити на учасників матчу не лише моральний, а й фізичний тиски. Ми й так уже тривалий час констатуємо, що не функціонує Школа молодого арбітра. А де набрати для неї учнів? Хтось про це з тих, хто кричить: «Суддю на мило» подумав? Чи, можливо, сам прийшов або свого сина привів? Тому за будь-яких обставин я захищав і захищатиму арбітрів, бо тільки той, хто виходив на поле зі свистком, набором карток і прапорцем, знає, що це таке: провести матч районного дербі або коли в зустрічі вирішується доля медалей. А сидіти збоку й говорити про помилки, коли рішення потрібно прийняти за кілька секунд, набагато простіше…

– Останнім часом виросла агресія на стадіонах. Притому не лише в області. Із чим Ви це пов’язуєте?

– Багато що нагнітає нинішня обстановка. Люди озлоблені війною, економічною кризою. Багато кому простіше вилити на стадіоні свої емоції або ж у кращому випадку поїхати на заробітки за кордон ніж із м’ячем вийти на поле у футболці тієї чи іншої команди або арбітра.

– Наші представники обслуговували матчі чемпіонату України та міжнародні зустрічі. Наскільки успішно?

– На вищому рівні Михайло Райда працював на матчах чемпіонату України серед команд U-19. У нього тільки позитивні оцінки. Це дуже радує, бо він – молодий, переспективний арбітр, який, думаю, уже готовий обслуговувати матчі й другої ліги. Так само немає зауважень по Ярославу Козику з Мукачева, хоч він мав і по декілька ігор у тиждень. Щодо Михайла Митровського-молодшого, то в нього не склалося з двома поєдинками. Отримав суворе покарання. Але знову ж: десь він став і жертвою обставин. Скажімо, у Тернополі за тих складних погодних умов міг узагалі не починати гру. Та йому рекомендували її проводити, адже й так у першій лізі з матчами нелегко. У підсумку сніг, пенальті, який був чи не був… Одна справа кілька разів прокрутити відеоповтор, щоб зрозуміти: суддя помилився. А інша, коли ти на полі, де чітко ліній карного майданчика майже не видно. Так само до ще одного арбітра з Ужгорода Вадима Запрутняка по одній грі влітку виникали питання. Десь він пропустив зустрічі, але потім знову стали давати призначення. І все ж я всім удячний. Адже активно допомагали обслуговувати й обласні змагання, особливо Козик, Райда, Митровський. Часто йшлося про принципові ігри, на яких саме був потрібен авторитет таких суддів. Невипадково тренери вищої ліги їх назвали кращими. Тому іще раз дякую арбітрам за роботу. А критику на нашу адресу сприймаємо й намагатимемось наступного року працювати більше та краще.

Володимир Тарасюк, ФФЗ