Вища ліга-2016. Цифри, факти, підсумки. ФК «Севлюш»

Команда, яка реально весь сезон претендувала на звання чемпіона області. Вона була близькою до мети, але нестача досвіду в боротьбі за золоті медалі не дозволила виноградівцям втілити свою мету в дійсність. Є таке розуміння у футболі як гравець-переможець.

У складі «Ужгорода» – 6-7 гравців, які здобували звання чемпіонів області по 3-5 разів. І з цим треба рахуватися. У «Севлюша» таких гравців нема. Дрібні помилки, на які виноградівці навіть не звертали уваги, вилилися в перепону, яка стала на заваді на шляху до Олімпу. Якщо, наприклад, гра «Севлюш» – «Минай» була однією з кращих для виноградівців, то «Минай» – «Севлюш» – однією з найгірших. У чому причина? Тренерський штаб не вгадав із тактичною побудовою гри? Чи гравці не налаштувалися належним чином на матч? У діях гравців відчувалася скованість, якась боязнь. Кожний гравець «Севлюша» 75 хв. гри намагався якнайшвидше позбавитися від м’яча. Тільки останні 10-15 хв. ми побачили щось подібне на гру лідера, але цього явно недостатньо. У тому матчі не побачили лідерських якостей у Чонки, Ребрика, Вашкеби, Розмана, Чейпеша, Остафійчука, Вайди, Міци. Як виявилося, цей матч став ключовим у розподілі місць у турнірній таблиці, хоча двох очок «Севлюша» не дорахувався після матчу зі «Спартакусом». У випадку перемоги виноградівців у тому поєдинку ми могли стати свідками «золотого матчу» за звання чемпіона. А ще 2 втрачені очки в «Дийдо», 2 – у Середньому? Робити ставку на матчі з «Ужгородом» – це гра у ва-банк. Цей варіант не спрацював. «Ужгород» і «Севлюш» – дві найкращі команди чемпіонату сезону 2016 року. Тут навіть питань нема, але «Ужгород» був сильніший у швидкісній командній грі. Це був практично єдиний козир ужгородців, якщо покласти на шальки терезів їх і «Севлюш», що й відіграло основну роль у протистоянні цих найкращих клубів області.

У сезоні 2016 року «Севлюш» провів 24 гри, і яких здобув 19 перемог, тричі зіграв внічию і 2 матчі програв. «Севлюш», як і «Ужгород», здобув 100-відсотковий результат у домашніх поєдинках,тобто вдома здобуто 36 очок із 36 можливих. А ось на виїзді команда здобула 24 очки з 36 можливих, а це всього 66,6% від можливого. У цілому «Севлюш» здобув 83,3% очок від загального. Є думка, що 75% очок – це чемпіонський графік. І цей факт підтверджується в 9 випадках із 10. ФК «Ужгород» набрав 86,1% від можливого. Це дуже високий відсоток. Можемо констатувати, що «Севлюшу» просто не пощастило. Він зробив майже все для досягнення успіху, але оце «майже» і завадило їм здобути почесний титул. У виноградівців другий показник у графі «забиті м’ячі». У 24 матчах вони у воротах суперників «розписалися» 72 рази, у свої пропустили 17. Середня результативність за сезон склала 3,0 і 0,71. Обидва показники хороші, але другий просто фантастичний.

У І колі «Севлюш» провів у ворота суперників 36 голів або по 3,0 гола за гру. Пропустили вони всього 4 голи за коло або по 0,33 гола за матч. Показники дуже й дуже хороші. Після першого кола «Севлюш» посідав першу сходинку в турнірній таблиці. У команди було 9 перемог і 3 нічиї. Усього 6 втрачених очок, здобуто 83,3% від можливого. У другому колі виноградівці здобули ті ж 30 очок і 83,3 від можливого, забили ті ж 36 голів або по 3,0 гола за матч, але пропустили аж 13 голів або по 1,08 гола за гру. Відчуваєте різницю – 0,33 і 1,08? Якщо «Ужгород» усі показники в ІІ колі покращив, то «Севлюш» деякі позиції здав. Ще одна причина, чому не вдалося досягти вершини. Хоча, повторюю, 83,3% очок – це чемпіонський графік із випередженням – у 8-9 випадках із 10.

Є ще один нюанс, на який слід звернути увагу тренерському штабу ФК «Севлюш». У період між І і ІІ колом «Севлюш», як і до речі «Минай», серйозно підсилився. Андріан Пуканич, Ігор Ловска, Олександр Розман наповнили склад команди Івана Білака. Усі три гравці пройшли хорошу лігову школу футболу. Тоді чому показники ІІ кола у «Севлюша» трішки гірші, ніж у першому? Усе ж мало бути навпаки. При тому, що в центрі захисту грав Ловска. При такому гравцю там «муха» не мала права пролетіти, а не те, що м’яч. Але захист пропустив у 3 (!!!) рази більше голів. У центрі поля грав Пуканич, у нападі до Ребрика додався Розман, але показники атаки не покращилися. У чому причина? Чи гравці недооцінили рівень обласного чемпіонату, чи тренерський штаб не зумів реалізувати потенціал цих гравців – питання вже до керівництва ФК «Севлюш». А тут справді є над чим подумати.

Увесь сезон ворота «Севлюша» впевнено захищав Віталій Гринишин. Віталій – класний голкіпер, у нього було багато вдалих сезонів, але цей – один із найкращих у його кар’єрі. У цьому сезоні він разом із Мирославом Лютнянським претендент №1 на звання кращого воротаря року. У захисті Міца, Ломага, Шопота, Ловска, Габона, Жуков відіграли сезон із оцінкою «плюс». Найбільш надійний захист ліги, правда, такого атакуючого потенціалу, який має захист «Ужгорода», в «Севлюша» нема. Виноградівці більше концентрували увагу на виконанні своїх захисних функцій. Чонка, Пуканич, Вашкеба, Чейпеш, Вайда, Віщак, Ковня, Мешко – таким підбором гравців центру поля можуть похвастати одиниці. Кожний гравець – на вагу золота, але більшість із них намагалися більше грати в підігруванні. Крім Чонки і Вашкеби, інші майже не брали на себе гру. У всякому разі в результативності «севоюшці» програли півзахисту «Ужгорода». Півзахист «Севлюша» чомусь намагався бути придатком нападу – він підніс багато «снарядів», але сам «стріляв» мало. Ні, на фоні всіх інших команд області півзахист виноградівців просто класний, але основному супернику, «Ужгороду», програв. У нападі грали Ребрик, Розман, Остафійчук, Мудра (грав у І колі), Котляр. Що не прізвище – то зірка, але тут за результативністю вони програли нападу ужгородців. Як бачимо, все ніби класно, але всюди потроху, і в підсумку лише срібні медалі чемпіонату. Здавалося, що у найвідповідальніших матчах півзахист і напад виноградівців знаходився в якихось рамках, за які гравці боялися вийти. Тут, навпаки, потрібна була імпровізація, легкість, навіть творчість, але гравці ніби виконували важку роботу. Хотілося їх бачити такими, як у матчі «Севлюш» – «Минай» або останні 20 хв. гри «Севлюш» – «Ужгород» чи кінець першого, початок другого тайму «Ужгород» – «Севлюш». У двох останніх матчах, на жаль, це були тільки епізоди, і цього замало для досягнення великої перемоги.

Щоб ми не говорили, але по великому рахунку «Севлюш» заслуговував на звання чемпіона області. У сезоні 2016 року це була класна команда. Виноградівці по праву можуть пишатися своїми улюбленцями. Керівники клубу «Севлюш» заслуговують на повагу. В організаційному плані вони підняли футбол Виноградова на високий рівень. Голова наглядової ради ФК «Севлюш», депутат обласної ради Владислав Поляк, президент клубу Іван Матрунич, головний тренер Іван Білак, начальник команди Володимир Талабірчук, спортивний директор Павло Остолош працювали на успіх. Вони разом із владою міста й району провели реконструкцію стадіону, створили команду, яка реально претендувала на перемогу.

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ, «Спорт-тайм»

Далі буде