Підсумки. Вища ліга. Дорослий футбол цікавий, але не забуваймо про юнаків

Упродовж трьох з половиною місяців юні футболісти Вищої ліги чемпіонату області вели боротьбу за високі місця в турнірній таблиці.

Основна мета змагань юнацьких команд – підготовка найближчого резерву для дорослих команд, залучення юнаків до здорового способу життя, виховання патріотичних почуттів до своїх команд, населених пунктів. Матчі юнацьких команд на Закарпатті є доволі популярними. Вони збирають на трибунах по 150–300 глядачів, що є хорошим показником. Ряд команд дуже серйозно відноситься до чемпіонату області серед юнаків. Деякі виставляють команди тільки для галочки.

У чемпіонаті області беруть участь юнаки від 14 до 18 років включно. Федерація футболу Закарпаття йде назустріч керівникам клубів і не знизила планку вікового цензу до 17 років, адже розуміє, що в районах не такий великий вибір юних футболістів. Вони по-різному дорослішають і окремим потрібен час, щоб дотягнутися до дорослого футболу. Якщо у 17 років посадити юнака на лавку запасних, він може ніколи не заграти, тож ми будемо втрачати гравців для команд області, а якщо він талановитий, то тренер ставить його до основного складу і в 17 років (наприклад «Мункач», «Спартакус», «Середнє»). Найбільшою проблемою для юнаків є перехід від юнацького до дорослого футболу. Саме тут втрачаємо найбільше гравців. Якщо СДЮСШОР та «Мункач» працюють із дітьми на дуже високому рівні, то до районних ДЮСШ є серйозні претензії. Будемо відвертими: рівень їх роботи є низьким. Щоправда, тренери мають відмовку, що ДЮСШ ніде задіювати 17–18-річних. ДЮФЛ області охоплює тільки 10–15-річних (2001–2006 р.н.), а 16–18-річні випадають із поля зору.

Є СДЮСШОР, «Мункач» і «Тячів», де грають до 17 років, але туди потрапляють одиниці. Таким чином, залишаються тільки клуби області, які дають можливість пробитися в дорослий футбол через юнацькі команди. ФФЗ дає шанс, особливо сільським дітям, залишатися у футболі.

У Східній і Західній зонах у змаганнях юнаків лідирують ті ж команди, що й серед дорослих. Ми говоримо про те, що видно роботу тренерів у клубах, які турбуються про підготовку найближчого резерву для дорослих команд. У Вищій лізі зовсім інша картина. Тут нема претензій тільки до ФК «Севлюш». І доросла, і юнацька команди очолюють турнірні таблиці. А ось вдала гра «Бужори», «Боржави», «Дийдо», «Поляни», «Вільхівців» приємно дивує. Тут серйозно займаються з юними футболістами, і ці команди знаходяться у верхній частині турнірної таблиці. Нема зауважень до «Мункача», чия команда чи не єдиний конкурент «Севлюшу» в боротьбі за золоті медалі. На хорошому рівні працюють із юнаками у «Оболоні», «Середньому», «Берегові». У всякому разі у команд є малюнок гри, результат. А ось робота з юнаками у «Минаї», «Ужгороді», «Тячеві» дивують, де все полишено на самоплив. Можна зрозуміти «Минай», бо це новачок чемпіонату: десь руки не дійшли, десь хтось своєчасно не підказав, але важко зрозуміти «Ужгород». У клубі робота з дорослими футболістами ледь не на професійному рівні, а юнаками ніхто не переймається. Те, що в Ужгороді й районі є 8 команд обласного рівня і юнаків не вистачає – тільки відмовки. У СДЮСШОРі в трьох вікових групах 1999–2001 р.н. є 75 юнаків. Стільки ж, по ідеї, повинна бути в ДЮСШ № 1 м. Ужгород та ДЮСШ Ужгородського р-ну. А це вже 225 юнаків. Є ще «Зінедін», дитячі клуби, зокрема «Пегас». Це близько 300 юних футболістів. А для 8 юнацьких команд в обласному чемпіонаті потрібно тільки 160. Тут би думати, що робити із залишком, а не де взяти юнаків. Очевидно, в ФК «Ужгород» юнаками ніхто не займається. Тут тільки шукають кращих готових футболістів в області, а не готують гравців у клубі. Нема претензій і до «Спартакуса». Це теж новачок чемпіонату, але тут швидко зрозуміли, що юнаки – це теж престиж клубу, і зараз там хороша юнацька команда та вмілий тренер. З приводу «Тячева» щось сказати важко. Юнаки виступають так, як і доросла команда. А там, про всяк випадок, команда – учасник чемпіонату ДЮФЛ України I ліги. Щось, видно, не все в порядку з організацією роботи.

«Севлюш» і «Мункач» відірвалися від основної групи і, скоріше за все, розіграють золоті медалі. Не втратили шанси на золото ФК «Бужора», «Оболонь», «Середнє», які трохи відстають від лідерів, але шанси зберігають. Золоту середину складають команди «Берегова», «Боржави», «Дийдо», «Поляни», «Вільхівців» та «Спартакуса». Тут «Берегово» й «Боржава» ще зберігають шанси на бронзові медалі, але вони більше теоретичні. «Минай», «Ужгород» та «Тячів» боротимуться за місце вище чотирнадцятого.

Найбільше перемог у чемпіонаті здобули юнаки «Севлюша» – 11. Нема жодної перемоги в «Тячева». Найбільше голів у ворота суперників провели юнаки «Мункача» – 41, «Севлюша» – 36, «Боржави» – 31. Найменше – в «Тячева» – 3, «Ужгорода» – 11, «Миная» та «Спартакуса» – по 24. Найменше у свої ворота пропустили «Севлюш» – 7, «Мункач» – 8 та «Бужора» – 10. Найбільше – «Тячів» – 62, «Ужгород» та «Минай» – по 34. Ці прості цифри дають відповіді на багато питань. Та слід із порозумінням віднестися і до тих тренерів, у яких юнаки на 2–3 роки молодші, а в юнацькому віці це відіграє суттєву роль. Але ми чудово знаємо, де молодші юнаки, а де роботою з юнаками не займаються. Найгірше те, що інколи «великі команди» зникають, і за ними залишається порожнеча. Ось саме цього і слід боятися. А де з юнаками працюють, де сильні юнацькі команди, зникнення дорослих команд нічим не загрожує. Це слід пам’ятати тим, хто причетний до футболу.

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ, «Спорт тайм»