10 грудня. Сьогодні — всесвітній день футболу

Англія  батьківщина футболу у світі, а Закарпаття  —  в Україні.

Футбол завжди вважався «королем», а легка атлетика «королевою спорту». Ці види спорту є домінуючими серед інших і щодо самої кількості атлетів, які займаються цими видами спорту, а також завдяки мільярдам пристрасних вболівальників та цінителів у всьому світі. Звичайно, що у порівнянні з легкою атлетикою та іншими видами спорту, чисельність любителів футболу набагато більша. Не випадково його ще називають «грою мільйонів». Адже ним можна захоплюватися з дитинства до найповажнішого віку, як–от наш ФК «Поступ» з Коритнян (ветерани –60+).  Згідно рішенню ООН, щорічно 10 грудня професійні спортсмени, любителі та вболівальники святкують Всесвітній день футболу. Ця подія покликана вшанувати вид спорту, що зміг стати майже способом життя та особливою філософією для величезної кількості людей.

Багато країн претендують до цих пір називатися «батьківщиною» футболу, але батьківщиною футболу все ж вважається Англія. Існують  документальні підтвердження, як і у нас, закарпатців, зокрема дослідників крайового футболу Михайла Рущака, Володимира Католика  та автора цих рядків, які відшукали в угорських архівах документальні підтвердження, що закарпатці почали грати футбол раніше  від львів’ян аж на цілий рік.

А що стверджують львів’яни?. Вони пишуть про те, що буцімто «14 липня 1894 року у Львові відбувся перший офіційний футбольний матч  між командами Львова та Кракова і в якому перемогу святкували львів’яни». Гм, а гол забив поляк. Як бути?

Ще наведемо один абзац із хвалебного вступу голови Асоціації футболу Львівщини Ярослава Грися до їхньої книги: «Богдан Люпа, Ярослав Грисьо та Іван Яремко «Хроніки львівського футболу (друга половина ХІХ ст. — 1965 р.), Львів, 2015, 5 стор.)): «На Львівській землі народилося багато чудових футболістів, тренерів, суддів й організаторів футболу». Вони у складі збірних та своїх команд брали участь в олімпійських іграх, чемпіонатах світу, Європи. Львівська область — багатюща на футбольні таланти. Наш футбол має чим похвалитися за свою, більш ніж 120–літню історію». Так, у Львові є чудова база (інститут, училище, спортінтернат, ДЮСШ тощо). У нас — катма. Зате у нас є чудова «сімка» заслужених майстрів спорту колишнього СРСР, а на Львівщині — один (А. Баль). Ще хочете один переконливий факт. До 1963 року головною командою у Львові вважалася армійська команда (СКА Львів). Так ось у 1955 році, тобто майже 70 років тому, за неї грало 11 закарпатців (повноцінна команда): воротар — Юрій Сусла (Перечин), Степан Асталош, Василь Калуя, Ернест Кеслер, Арношт Шандор, Іван Пажо, Аладар Пельчарський (Ужгород), Василь Турянчик, Ене Міраї та Дезидерій Ковач (Мукачівщина), а також Габор Сайлер (Свалява). А через 10 років хто завоював українське золото для Львова? І знову знайомі закарпатські прізвища знаних футболістів: МС СРСР Степан Варга, Томаш Пфайфер, Іштван Секеч, Імре Лендєл (на жаль, помер минулого тижня), Арношт Шандор, а тренером був Ернест Кеслер…

Хотіли б навести ще один разючий факт. Першим українцем, котрий одягнув футболку збірної колишнього СРСР, був саме закарпатець — це Іван Мозер з Мукачева, котрий у той період виступав за московський «Спартак». А хто був першим олімпійським чемпіоном із українців? Знову — закарпатець із міста над Латорицею Й. Беца (ОІ–56).  А хто з українців має справжню медаль з чемпіонату світу. І знову — закарпатець, уродженець Берегова Гейза Калочаї. Й. Сабо та С. Решко – бронзові призери ОІ. Ще одна є бронзова медаль в ужгородця Йожефа Сабо, але вона не повноцінна. Чому?. Річ у тім, що на чемпіонаті світу, який проходив в Англії у 1966 році, згідно Положення про ці змагання бронзовими медалями нагороджували команди, які зустрічалися у матчі за третє місце. Тоді на справжню бронзу претендували збірні СРСР (у її складі був і Й. Сабо) та Голландії. Фортуна усміхнулася останнім.

А тепер постараюся скласти символічну збірну СРСР на закарпатський лад. Переконаний, що аналогічну збірну не зможуть скласти фахівці з жодного регіону України, а можливо, і столиці. Відомо, що за збірні команди СРСР (1945–1991 рр.) грало 358 футболістів з колишнього  Союзу, 107 — з України  й 10 вихованців закарпатської школи футболу: 1. В. Рац (провів за першу команду 47 ігор й відзначився 4 голами); 2. Й. Сабо (відповідно 40 й 8); 3. І. Яремчук (18 й 2); 4. С. Решко (15); 5. В. Пасулько (8 й 1); 6. Ф. Медвідь (6 й 1); 7. І. Гецко (5); 8. І. Мозер (4), 9. Й. Беца (2) та 10. М. Форкаш (провів одну гру). Свого часу також була збірна СРСР–2. До неї входили і троє закарпатців: М. Михалина, Т. Попович та М. Коман. В окремих довідниках знаходимо у складі збірної СРСР–2 і Дезидерія Товта.

Отже, збірна СРСР на закарпатський лад:

голкіпери: МС СРСР Михайло Форкаш (Виноградівщина) — член збірної СРСР; Андрій Гаваші (Перечин) — був у складі збірної СРСР, але не відіграв жодного офіційного матчу); Олекса Бокшай (Ужгородщина) — член збірної Чехословаччини, а також її тренер); польові гравці —  МС СРСР Іван Мозер; ЗМС СРСР Стефан Решко; Йожеф; Йожеф Сабо, Василь Рац, Іван Яремчук, Михайло Михалина, МСМК Ференц Медвідь, МС СРСР Іван Мозер та Гейза Калочаї (Берегово, срібний призер чемпіонату світу у складі збірної Чехословаччини, 1932 рік).

У рамках всесвітнього дня футболу в ужгородському СК «Юність» (2–ий поверх, шаховий зал) сьогодні (10 грудня), о 15.00 год відбудеться зустріч ужгородських ветеранів футболу, котрі свого часу грали за команди майстрів, зокрема, ФК «Говерла» Ужгород («Закарпаття»): МС СРСР та арбітр всесоюзної категорії з футболу 82–річний Т. Пфайфер, В. Решко, С. Войтко, Й. Бордаш, С. Гаджа, М. Квак, С. Селменський, І. Улинець, Е. Майороші, О. Пахомов, І. Шангін,  Й. Микуланинець, М. Ловска, І. Погоріляк, В. Мартиненко, В. Зубанич…  

Організатори цього традиційного заходу: Асоціація футболу Ужгорода (керівник — В. В. Гомонай) та обласний осередок Асоціації спортивних журналістів України  (голова — В. М. Гаджега).    

Василь Гаджега,

голова обласного відділення Асоціації спортивних журналістів України.

На світлині: колишні члени національної збірної СРСР (зліва направо) Й. Сабо, С. Решко та В. Турянчик.

У складі збірної СРСР троє закарпатців: на фото (зліва направо присіли) Олександр Заваров, Віктор Пасулько, Василь Рац…., а Іван Яремчук — у запасі.  

Ліворуч Й. Беца у боротьбі за м’яч з форвардом збірної Франції, володарем «Золотого, Срібного та бронзового м’ячів» (1959, 1958 та 1957 рр.). Р. Копою.

На вістрі атаки гравець з «двома серцями», член збірної СРСР, уродженець футбольного села Нове Давидково (12 футболістів із села над Латорицею свого часу грали за команди майстрів — з них троє — Медвіді) Ференц Медвідь.