Сьогодні Валерію Онуферу виповнилося б 70 років

Він прославив рідний край висококваліфікованим футбольним суддівством.

Інтелігентний, витриманий, сконцентрований, завжди готовий допомогти, підтримати, проконсультувати, зі своєю думкою, блискучою реакцією та з феноменальною кар’єрою футбольного арбітра…

Ще одне яскраве ім’я в закарпатському спорті. І це ім’я В.Онуфера. Як багато хто, він починав кар’єру футболіста. Зокрема виступав за збірну Закарпаття, у другій команді львівських «Карпат». Міг розкритися і в рідному ФК «Закарпаття», куди весь час запрошували. Та через травми вимушений був забути про шлях гравця. Та бутси не повісив на цвях. Вирішив спробувати себе арбітром. І настільки вдало, що доволі швидко вийшов на вітчизняний найвищий рівень. Обслуговував, зокрема, перший офіційний матч після того, як український футбол став офіційним. Це була гра «Поділля» (Хмельницький) – «Буковина» (Чернівці).

Крім вітчизняних поєдинків (а серед них, між іншим, фінал Кубка України «Динамо» (Київ) – «Кривбас» (Кривий Ріг) у 2000 році), працював і на міжнародних зустрічах, адже став одним із перших рефері ФІФА в Україні. Валерій Георгійович справедливо вважається одним із найкращих арбітрів у вітчизняному футболі: уходить до чільної п’ятірки суддів, які найбільше провели ігор; у сезоні 1999/2000 років визнавався кращим служителем футбольної Феміди в Україні та багато разів уходив до першої десятки.

Після завершення кар’єри судді розпочав іншу – делегата (інспектора) ФФУ. На жаль, після тривалої хвороби пішов із життя у віці 57 років. На честь, а потім і меморіальні турніри в пам’ять про нашого видатного земляка спортивного штибу почали проводити турніри з мініфутболу в Ужгороді, Львові. Ім’ям В.Онуфера названо одну з вулиць рідного міста, яка знаходиться фактично поруч із будинком, де проживав Валерій Георгійович.

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ