У першій – уперше

Але й традиції мають значення.

Змагання в першій лізі серед дорослих теж мали свою особливість. Якщо подивитися на турнірну таблицю, то призери впевнено посіли свої місця. І тут є аналогія з турніром юнаків у чемпіонаті. Зокрема, переможцем став теж дебютант змагань. Утім, успіх ФК «Мукачево» теж виник не на порожньому місці. Даються взнаки й традиції. І що довше команда не брала участі в основних обласних турнірах, то тим, здається, закономірнішою стала перемога гравців із міста над Латорицею. Адже вони хотіли особливо довести: футбольна річка може персохнути на якийсь час, але точно не припинити своє існування.

Звісно, у тріумфаторів є свої безпосередні «винуватці». По-перше, це наставник Мирослав Бундаш. Він зумів довкола себе зібрати хороший колектив. А тон в основному складі задавали голеодори Вадим Мельник, Микола Шелельо, Володимир Бабич, Михайло Хміль. Потужною виявилася ланка захисту. І сам М.Бундаш був тренером-гравцем. Виступ у першості настільки серйозний, що команда впевнено дійшла фінішу – 12 виграшів, одна нічия й лише одна поразка. Притому чемпіони пропускали менше м’яча за гру, а забивали понад три у такому ж статистичному вимірі. До того ж у більшості поєдинків домагалися звитяги з великим рахунком. Надзвичайно гідний виступ! Тепер головна інтрига полягає в тому, чи «Мукачево» наростить футбольні м’язи й піде до вищої ліги чи все ж продовжить виступати в першій.

Другим став кінчешський «Сокіл». Має теж хороші показники: 9 виграшів, дві нічиї, 3 поразки. І хоч від чемпіона срібний призер відстав на 8 очок, але й бронзового переслідувача випередив на 6. В активі володарів другого місця чимало яскравих перемог, як ось: виїзні 4:1 над «Заріччям» і з ним же 3:1 у рідних стінах або домашні 5:0 над «Лідером» (Сторожниця). Команда грала стабільно, упевнено, за винятком, хіба, кількох матчів – 3:4 від «Білок» удома та 1:4 на виїзді від «Мукачева». А 0:1 удома в протистоянні з чемпіоном слід вважати відносною невдачею. Та навіть за цих програшів срібний виступ є утішним. Доводиться лише сумувати, що цьому успіху не зміг сповна порадіти президент клубу Степан Боднар, який помер у кінці листопада внаслідок важкої хвороби. Будемо сподіватися, що справу свого керманича підтримають інші місцеві любителі футболу й це стане найбільшою вдячністю президентові ФК за відданість клубу впродовж тривалого періоду часу.

Щодо бронзового призера, то ним стало «Заріччя». Третє місце йому далося нелегко. Тільки на 2 очки колектив із Хустщини випередив земляків із Білок (в активі 7 перемог, 2 нічиї за 5 поразок). Навіть різниця м’ячів +2 говорить, яку ціну має підкорена медалева вершина. Тим солодшою є звитяга! Із виграних поєдинків слід виділити вікторії над «Перечином» і «Вишковом» (у гостях відповідно 1:0 і 2:1), домашні 5:0 над «Білками», 6:2 над «Лідером» та 2:1 над «Мукачевом». Значна заслуга в цьому і основного лідера Михайло Батрина, який відвантажив суперникам четверту частину голів своєї команди. Були й незаплановані втрати очок, та все ж «Заріччя» виявило характер, хоч кінцівку й відверто провалило – одне очко в трьох зіграних матчах. Утім, «бронза» є «бронза», а за неї потрібно лише подякувати.

Певним сюрпризом стало 4 місце «Білок». Ні, не в тому плані, що команда не достойна такого результату. Сам виступ цього колективу з чільного квартету вважався непередбачуваним упродовж усієї першості. Судіть самі: 7 перемог і 7… поразок на фініші. Водночас команда – єдина така безкомпромісна в першості: грала без нічиїх. Спочатку провальний старт – дві домашні поразки, потім дві перемоги поспіль, одна з них 6:0 над «Перечином»; і тут же 0:5 від «Заріччя»… За таких коливань важко справді спрогнозувати результат. Але суперництво на полі гартувало. 8 голів із 29 забезпечив основний бомбардир клубу Рудольф Петер. «Білки» видали й блискучий фініш, здобувши всі перемоги в останнім 5 матчах! Із виграшів особливо цінні 3:1 над «Заріччям» удома та 4:3 на виїзді із «Соколом». Були й незаплановані втрати, та все ж місце в четвірці – доволі гідне. А фініш із потужною серією вікторій, ще раз наголошу, виявився просто сенсаційним.

П’ятий результат – у ФК «Зірка-SPAR». 5 перемог, 4 нічиї та 5 поразок. Такі показники – середні. Відповідно й виступ теж. Багато хто із фахівців уважав, що команда фінішує серед призерів. Тим паче, що впевнено стартувала – із двох перемог. Але конкуренція попри градацію серед претендентів на медалі виявилася жорсткою. До того ж підвів невдалий календар: на фініші довелося грати з призерами – «Заріччям» і «Соколом». Виникли також осічки в районних дербі (1:2 від «Лідера», 0:0 із аутсайдером «Перечином» тощо). Вочевидь не вистачило психологічної витримки та десь повноцінних тренувань. Утім, думається, у клубі зроблять висновки з невдач, бо все ж «Зірка-SPAR» – той колектив, який здатний на більше. Але й п’ятий результат – не найгірший. Та й у сезоні є що згадати: удома 5:1 над «Перечином», 4:0 над «Вишковом» і «Лідером», на виїзді 2:0 над «Білками» і 4:1 у рідних стінах. А завершальні 2:2 із «Заріччям» на виїзді, 3:3 удома із «Соколом» теж ілюструють: команда змагалася до кінця, прагнучи кращого результату.

Шосте та сьоме місця у «турнірці» з однаковою кількістю очок (по 13) – у «Вишкова» та «Лідера» (Сторожниця). Перший із названих клубів мав вагомі кадрові втрати, та все ж подав заявку на змагання й витримував непрості удари. Так, за 6 турів команда набрала тільки два очки. Утім, весь час демонструвала характер на полі: лише дві поразки з великим рахунком 0:4 в стартовому турі від «Зірки» та в останньому 2:5 від «Білок». У решті – матчі з різницею в 1–2 м’ячі. Показові ігри з лідерами: на виїзді 1:2 із «Соколом», 1:3 із Мукачевом, 3:4 із «Заріччям», 1:1 удома із «Соколом» і «Мукачевом». Саме кадрового підсилення, думається, найбільше не вистачило вишківцям для здобуття більшої кількості залікових балів.

«Лідер» має на перемогу більше від «Вишкова», але якщо в останнього різниця м’ячів 21:28, то в сторожницьких футболістів – 14:40. Саме ця причина – замало забивали та забагато пропускали – стала основною в тому, що на фініші цей колектив з Ужгородщини фінішував на передостанньому місці. Із 9 поразок у сторожницької команди 7 – із великим рахунком. Зокрема, 0:4 від «Перечина» в передостанньому турі. Але й були вдалі поєдинки: 1:1 на виїзді з «Вишковом», 2:0 удома над «Перечином», 1:0 над «Вишковом»…

Останнім завершив першість (із значним відривом – у -8 очок) «Перечин». У нього тільки одна перемога, дві нічиї, а решту – поразки. Різниця м’ячів – майже така ж як у «Лідера» – 11–40. Команді не вдалося знайти своєї кращої гри за високої конкуренції. А тут ще й (у серпні) пішов із життя колишній голова Перечинської районної федерації футболу, тренер Василь Стецо… Та важливо, що після певної паузи футбол у Перечині відновився. Це місто має славні традиції, і якщо буде надалі кому їх підтримувати, до клубу ще прийдуть великі перемоги.

Загалом хоч і перша ліга зазнала ударів від воєнного стану, не було повноцінної конкуренції з-поміж лідерів, та все ж і ці змагання мали ряд відрадних особливостей. Зокрема, усі без винятку команди набирали очки, а в середняків хоч і виокремилися дві групи, проте між ними було гостре суперництво. Із 56 матчів майже половина завершилася або з різницею в один м’яч на користь однієї з команд або взагалі внічию. Отож лише подяка командам, клубам, які в нелегкий час забезпечили повноцінне футбольне життя в краї.

Володимир ТАРАСЮК ЗАФ