Пам’ятаємо. Єдиний МС СРСР з футболу на Воловеччині

Ровеснику і тезці автора цих рядків МС СРСР Василю Щербею цими днями виповнилося б 65 літ, а також 35 років з того дня, коли трагічно обірвалося його життя (3 серпня 1985 року).

Доля. Трагічний випадок. І людини нема серед. Цими днями минуло 41 рік трагедії, коли 11 серпня 1979 року в небі над Дніпродзержинськом (нині Кам’янське) зіткнулися два пасажирські літаки Ту-134. В одному з них загинула команда вищої ліги чемпіонату СРСР – ФК «Пахтакор» (Ташкент), який летів на календарний матч у Мінськ. Ще нема і 40 днів, як в автокатастрофі загинув чудовий футболіст і знаний тренер Віктор Ряшко. Свого часу на футбольних майданчиках трагічно померли екс-гравці ФК «Говерла» (Ужгород) Іван Фляшко та Микола Сомик. Трагічно загинув і колишній гравець команд майстрів Мукачева, Ужгорода та Одеси Віктор Ковач. Цей список, на превеликий жаль, можна продовжити. Скажімо, гравець ФК «Карпати» (Львів) Василь Щербей, котрий зі Львова приїхав до батьків погостювати у рідний присілок Збини (210 жителів), що неподалік від смт Жденієво, вирішив того доленосного дня з друзями покупатися у річці дитинства. По дорозі головною темою у цімборів була – це святкування 30-річчя знаного футболіста, яке повинно було відбутися через кілька днів.

…Василь першим роздягнувся і зайшов у воду. Ніхто не бачив, що неподалік браконьєри струмом глушили рибу, а Василь опинився не в тому місці, не в той час.

Згадує товариш і партнер В. Щербея, колишній гравець львівських «Карпат» Ігор Мосора:

– Мені дуже тяжко про це говорити… У Кишиневі ми мешкали з ним два роки в одній кімнаті. Одного разу Василь, який виступав тоді в Луцьку й отримав там машину, запропонував поїхати до нього в гості. У той час в Івано-Франківську я на правах капітана команди повинен був бути присутнім на зустрічі з першим секретарем обкому. Домовилися про поїздку наступним чином: Василь з сім’єю поїде на відпочинок у рідне Закарпаття, а наступного дня ми із дружиною приєднаємося до них. Після зустрічі в Івано-Франківську з Першим я поїхав на тренування. Директор стадіону прибігає й каже, що мене терміново викликають до телефону. Дружина в слухавці каже: «Ігорю, сталося нещастя, Василь помер». Спочатку я не повірив. Щербей мав шалене здоров’я. Він був запрограмований на 200 років життя. Про деталі й причини смерті казати не хочу. Нині я вдячний долі, що звела мене з порядним і гарним верховинцем Василем Щербеєм.

Центральний захисник

Він вважався дуже непоступливим захисником і володів чудовими фізичними даними. Його зріст 186 сантиметрів і вага 85 кілограмів давали йому перевагу у боротьбі з форвардами. Він нагадував мені Стефана Решка – непоступливий, самовідданий і був чудовим, трохи жорстким персональником. Добре грав головою і був «королем повітря», як і його партнер по львівських «Карпатах» Янош Габовда.

Наша довідка: Василь Михайлович Щербей народився 14 серпня 1955 році у с. Збини, що на Воловеччині. Центральний захисник. Майстер спорту СРСР (25.07.1979 р.), посвідчення №154214. Його першою серйозною командою був ФК «Електрон» з сусіднього селища Жденієво, який виступав у першості Закарпаття. За цей футбольний колектив юнак провів чотири сезони.

У 1977 році 22-річного верховинця до ужгородської «Говерли» запросив головний тренер Іштван Шандор. За команду грали добре знані йому гравці – це 30-річні Юрій Чирков, Володимир Якубик та МС СРСР Василь Грубчак з Мукачева, який до цього часу був у складах у донецького «Шахтаря» та сімферопольської «Таврії». Серед наймолодших ровесників В. Щербея у складі ужгородської команди були його ровесники – голкіпер Степан Стойка, а також Олександр Пахомов, Іван Шангін та Олександр Свергун. В. Щербей з перших ігор завдяки своїй надійності у лінії захисту ввійшов до шістки тих гравців, котрі за ужгородців у сезоні-77 провели найбільшу кількість календарних поєдинків. Крім того, дебютант також відзначився забитим м’ячем. Його він провів у 36 турі (9 вересня 1977 р.): ФК «Говерла» (Ужгород) – ФК «Новатор» (Жданов) (Маріуполь) – 3:1. Василь забив першого м’яча, а дублем відзначився Федір Розгоні з Виноградова.

Наступного сезону В. Щербей одягнув футболку львівського ФК «Карпати», який виступав серед команд Першої ліги (головний тренер – ужгородець Ернест Юст). Разом із ним у команді грав берегівчанин Федір Чорба. Обидва закарпатці виступали за основний склад: Василь відіграв 25 офіційних ігор, а Федір – 17. Правда, останній ще став автором чотирьох точних ударів. Цей сезон для нашого фахівця Е. Юста став останнім. Річ у тім, що керівництво львівської команди запланувало у цьому сезоні здобути путівку до Вищої ліги. Все йшло за їхнім сценарієм. Та не так сталося, як гадалося. Річ у тім, що дійсно перед останнім туром «зелено-білі» були серед лідерів і на одне очко випереджали мінське «Динамо», яке і було конкурентом у боротьбі за 3 місце, що давало перепустку до вищої ліги колишнього СРСР. Саме в Мінську «Карпати» проводили останню гру першості 1978 року. Матч закінчився суддівським скандалом: на 10-й хвилині у ворота львів’ян був призначений одинадцятиметровий удар. Крім того, суддя видалив кращого бомбардира «Карпат» Степана Юрчишина, хоча той узагалі стояв осторонь епізоду. Господарі перемогли і в підсумку випередили львів’ян на одне очко, що стало путівкою до «вишки». Ужгородець Ернест Юст пішов із команди. А новим головним тренером став теж наш земляк Іштван Шандор.

1979 рік став бенефісом нападника «Карпат» Степана Юрчишина – він встановив рекорд першої ліги, забивши за сезон 42 голи (у 42 проведених поєдинках). Більше за нього офіційних ігор (43) відіграв лише закарпатець Василь Щербей.

Сезон–80 ФК «Карпати» провів серед команд елітного дивізіону. Але втриматися у Вищій лізі не зміг. Закарпатець за команду І. Шандора провів 23 матчі. Досить успішно львів’яни провели дебютні поєдинки на Кубок СРСР. Учасники 3-ої зони (ФК «Динамо» Київ, ФК «Ністру» Кишинів, ФК «Карпати» Львів, ФК «Локомотив» Москва, ФК «Дніпро» Дніпропетровськ та ФК «Спартак» Івано-Франківськ) свої перші матчі провели на Закарпатті. Команда В. Щербея свій перший матч провела на мукачівському стадіоні «Авангард» 27 лютого 1980 р. Їх суперником був ФК «Дніпро». Львів’яни здобули перемогу з рахунком 2:1. У наступній грі (Ужгород, стадіон «Авангард», 1 березня) «біло–зелені» з мінімальним рахунком 1:0 обіграли московський «Локомотив», а через три дні у Мукачеві нокаутували (3:0) івано–франківський «Спартак». Правда, львів’яни програли від київського «Динамо» – 0:1 та ФК «Ністру» Кишинів – 2:4. У цих матчах за ФК «Карпати» крім Василя Щербея, грали Матвій Бобаль-ст. з Ужгорода та Йосип Микуланинець із Нового Давидкова.

Наступний сезон В. Щербей теж провів у складі ФК «Карпати» (33 матчі)

У січні 1982 року керівництво футболу міста Львова вирішило об’єднати профспілкову команду «Карпати» і армійський СКА. Чимало гравців не побажали грати за новостворений клуб СКА «Карпати». Так захисники Василь Щербей та Віктор Копил, півзахисник Юрій Дубровний, нападники Григорій Батич та Ігор Мосора прийняли запрошення від керівництва ФК «Ністру» Кишинів, який теж виступав у першому дивізіоні (першість СРСР), і перебралися до столиці Молдови. Цей львівський десант істотно посилив гру кишинівської команди, яка цього ж сезону виборола путівку до Вищої ліги чемпіонату колишнього Радянського Союзу. Усі календарні поєдинки (40) відіграв В. Щербей, до того ж став і автором одного голу.

У 1984 році закарпатець повернувся до Львова і знову одягнув футболку головної команди Західної України

Сезон-85, який він провів у ФК «Торпедо» Луцьк (головний тренер Мирон Маркевич), став для закарпатця останнім. За клуб провів 22 поєдинки і став автором одного голу. Свій останній матч на рідному ужгородському стадіоні «Авангард» В. Щербей провів 18 липня 1985 року. Лучани того дня програли господарям з досить великим, до того ж «сухим» рахунком 4:0. Дублем відзначився кращий бомбардир господарів Василь Мартиненко. Ще по одному голу провели Олександр Пахомов та Михайло Ловска. А останню гру у своєму житті закарпатець відіграв у складі луцького «Торпедо» на місцевому стадіоні в обласному центрі Волині. Їх суперниками був ФК «Суднобудівник» Миколаїв. Цю гру підопічні Мирона Маркевича виграли з мінімальним результатом 1:0. А через місяць одного з легендарних футболістів Закарпаття не стало (усього за команди майстрів провів 304 календарні матчі і є повноправним членом «Клубу ім. Плоскіни–Пахомова»).

У вічність йдуть кращі з кращих. Та про них не забувають рідні, друзі, земляки. Свого часу нинішній перший заступник голови Закарпатської асоціації футболу та головний «рятівник» краю Мирослав Щербей був ініціатором проведення Меморіалу пам’яті свого односельчанина й однофамільця МС СРСР В. Щербея. Дебютні змагання разом із ним готував і проводив й автор цих рядків. До сел. Жденієво на цей традиційний футбольний турнір завжди приїжджали почесні гості. Серед них: керівники області та району, ЗМС СРСР Василь Турянчик, знані гравці А. Гаваші, І. Диковець, Ю. Чирков, В. Мартиненко, М. Ловска, депутат облради Василь Ковбаско, члени виконкому обласного відділення НОК України зі своїм очільником МС СРСР Іваном Риляком тощо.

Витяг із газетного матеріалу (24. 10. 2017 р.): «22 жовтня в смт Жденієво відбувся ювілейний 25-ий традиційний турнір із волейболу пам’яті воїна-інтернаціоналіста Віталія Русина та МС СРСР з футболу Василя Щербея.

Віталій Русин – кавалер ордена Червоної зірки, воїн-інтернаціоналіст, не дивлячись на молодий вік, встиг зарекомендувати себе як великий прихильник волейболу. Перед ним відкривалися великі перспективи, але Афганістан забрав життя молодого спортсмена. Василь Щербей – МС СРСР із футболу, гравець жденіївського «Електрона», ужгородської «Говерли», львівських «Карпат», кишинівського «Ністру». Життя обірвалося на злеті футбольної кар’єри.

В турнірі з волейболу взяло участь 8 команд. 1 місце посіла команда з села Рокосово (Хустський район), 2-ге – команда Ужгорода, 3-тє – збірна Воловецького району. У футбольному турнірі змагалися 11 команд: 1 місце – збірна команда Воловця, 2-ге – команда села Верхні Ворота, 3-тє – господарі.

Урочисто відкрив турнір та привітав учасників змагань та гостей свята голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль. Він нагородив іменними грамотами ветеранів Воловецького футболу, квітами та цінними подарунками маму воїна Віталія Русина Меланію Павлівну.

Оргкомітет турніру визначив кращих гравців. Приз кращого голкіпера отримав Василь Пагиря зі Жденієва, захисника – Олександр Собран із Щербовця, півзахисника – Василь Грига з В. Воріт, нападника – Юрій Ковач із Воловця. Кращим гравцем турніру визнано Владислава Панюту з команди В. Воріт».

Василь Щербей у 1984 році закінчив Львівський інститут фізичної культури.

Похований у Львові на Янівському цвинтарі (поле №64).

Матеріал підготував голова обласного осередку
Асоціації спортивних журналістів України Василь ГАДЖЕГА

На фото фрагменти з ювілейного Меморіалу пам’яті єдиного МС СРСР з футболу на Воловеччині В. Щербея.