Догоріла життєва свічка Георгія (Юрія) Лавера
18.08.2017 - 21:56Сьогодні поховали уславленого ветерана футболу Закарпаття.
Він народився в селі Зняцьово теперішнього Мукачівського району в далекому 1923 році. У футбол почав грати в Мукачівській гімназії. Дуже завдячував її директорові В.Поповичу й тамтешньому вчителю фізкультури Ш.Тар’яну. Саме тоді й прийшов перший по-справжньому спортивний успіх до юнака. Захищаючи честь рідного закладу в його збірній у 1940/1941 навчальному році, став чемпіоном Угорщини й заволодів Кубком святого Василя, перегравши у фіналі гімназистів із Дєра з рахунком 6:0.
У 1943 – 1945 роках Г.Лавер виступав у легендарному СК «Русь» (Ужгород), а 1945 р. – за збірну Мукачева. У 1946 – 1948 рр. продовжив кар’єру в ужгородському «Спартаку». У його складі став чемпіоном УРСР (1946).
З Іваном Фабіяном першим проклав шлях закарпатцям до київського «Динамо», де виступав у 1948 – 1951 рр. Саме в столичному колективі виборов титул чемпіона СРСР серед дублерів (1949). У 1952 р. спробував себе ще в «Динамо» (Мінськ) . У 1953–1954 рр. знову захищав честь ужгородського «Спартака».
У класі «А» чемпіонату колишнього Радянського Союзу зіграв 80 матчів: 69 за киян і 11 за мінчан.
Г.Лавер першим із закарпатських футболістів здобув вищу освіту (закінчив істфак Київського держуніверситету, 1951 р.) і в подальшому вирішив присвятити себе роботі за фахом. Зокрема, як історик, учителював у школах Ужгорода, працював на адміністративній роботі (завучем, директором). Із 2002 року повністю вийшов на пенсію.
На 95-му році життєва свічка уславленого правого захисника й півзахисника перестала горіти.
Георгій Михайлович був життєрадісною, активною людиною. Я неодноразово в цьому переконувався під час особистих зустрічей на різних футбольних заходах, а також коли в другій половині 1990-их рр. був у ветерана вдома й записав розлоге інтерв’ю. Воно згодом вийшло на шпальтах ужгородського часопису «Срібна Земля».
Від імені Федерації футболу Закарпаття, до якої, певен, приєднаються всі футбольні ветерани краю, а також, хто особисто знав і бачив у грі Г.Лавера, висловлюю співчуття рідним та близьким покійного. Він відійшов у вічність, та назавжди залишиться в літописі шкіряного м’яча області…
Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ
Залишити відповідь