Суддівська зірка футбольного Олександра Теметєва

Сьогодні, особливий день в історії футболу Закарпаття, бо одночасно народилися дві унікальні особистості. І якщо відомому в минулому гравцю, київському динамівцю, членові символічної збірної Закарпаття всіх часів, спортивному діячеві, виповнилося 78, то не менш знаний Олександр Теметєв зустрів ювілейні 75.

Вітаючи Андрія Андрійовича з днем народження й низько схиляючи голову перед ним, чудовою людиною й керівником, за кілька років прекрасної співпраці в період, коли уславлений ветеран був головою ФФЗ, усе ж із нагоди знакової дати зупинюся на постаті Олександра Олександровича. Тим паче, що в О.Теметєва в лютому й іще декілька круглих дат: висококваліфікований працівник фізичної культури і спорту зустрічає й святкує ще 60 років трудового стажу, 50 років із дня одруження (золоте весілля!) та 20 років (із них 10 на посаді директора) роботи в обласній дитячо-юнацькій спортивній школі фізкультурно-спортивного товариства «Україна». А все – завдяки високій дисципліні й працелюбності, що дали розквіт успіху і в праці, і в побуті.

Особливо яскраво засвітила життєва зірка О.Теметєву у футбольному суддівстві. До гри мільйонів «Сан Санич» прикипів ще в шкільні роки, коли ігрові університети проходив спочатку під керівництвом тренера Адальберта Гачі, а потім і Золтана Дьєрфі. Навчання у Львівському державному інституті фізичної культури наклало свій відбиток, але по-справжньому спортивний факел засвітив саме в арбітражі. Важко сказати, що саме на цей шлях завело. Швидше за все любов до найпопулярнішого виду, розум, здобуті знання та досвід і чудова реакція. Стрункий, рішучий, холоднокровний і, безумовно, висококваліфікований, Олександр Олександрович магічно впадав в око багатьом любителям і фахівцям футболу. Зокрема, рівень професіоналізму талановитого закарпатця визнали такі метри, як тренери Валерій Лобановський, Костянтин Бєсков, В’ячеслав Соловйов, спортивні коментатори Микола Озеров, Володимир Маслаченко, Коте Махарадзе та інші.

На високому рівні О.Теметєв стартував 1978 року, дебютувавши в чемпіонаті Радянського Союзу у вищій лізі. Тоді успішно відсудив гру «Спартак» (Москва) – «Арарат» (Єреван), а вже наступного року став повноцінним арбітром усесоюзної категорії, обслуговував міжнародні зустрічі, розпочавши з Кубка європейських чемпіонів (аналог нинішньої Ліги чемпіонів – прим. авт.). 1981 року з Мирославом Ступарем та Миколою Брєєвим працював арбітром на фіналі Кубка СРСР у зустрічі «Спартак» (Москва) – СКА (Ростов-на-Дону). Удалу роботу суддівської бригади особисто відзначив президент ФІФА Жоао Авеланж. Загалом представника Закарпаття протягом десяти сезонів задіювали на поєдинках кращих команд майстрів тодішньої країни, працював і в єврокубках, зокрема в півфіналі Кубка УЄФА між німецькими «Кельном» і «Штутгартом», виходив на поле з футболістами клубів Шотландії, Голландії, Швеції, Австрії, Польщі, Румунії та інших країн, обслуговував офіційні матчі збірних держав. А 1980 року в Пхеньяні на турнірі за участі 10 національних дружин був визнаний кращим арбітром і отримав нагороду з рук президента КНДР Кім Ір Сена. Як згадує Олександр Олександрович, провів 32 міжнародні матчі, 109 ігор у вищій лізі чемпіонату СРСР, понад 400 матчів за участі команд різних ліг.

Наскільки легко тоді судилося, знають тільки ті, хто добре обізнаний із системою радянського футболу. Ось лише один з епізодів. «Одного разу по приїзду в столицю Грузії на суддівство матчу лідерів чемпіонату СРСР між «Динамо» (Тбілісі) й «Спартак» (Москва) в аеропорту мене зустрів заступник міністра внутрішніх справ республіки і нагадав, що грають команди, котрі займають 1-2 місця. Відповідно за присутності 100 тисяч уболівальників матч вийде напруженим. Високопосадовець притому категорично заявив: «Товаришу Теметєв, прошу нашій команді не допомагати, але відсудити так, щоб ми виграли», – згадує Олександр Олександрович. До слова, тоді поєдинок завершився внічию 1:1…

Невипадково нинішнього ювіляра включали до 100 кращих суддів Європи, він єдиним із закарпатців уходив до десятки кращих футбольних арбітрів СРСР, а ще 12 разів потрапляв до десятки кращих арбітрів України, нагороджений срібною та золотою медалями Федерації футболу СРСР, золотою медаллю «За заслуги» ФФУ.

О.Теметєв проводив щорічні всесоюзні та всеукраїнські збори арбітрів, протягом 15 років (починаючи з 1974-го) очолював обласну колегію суддів. За цей період підготовлено двох арбітрів усесоюзної категорії, 58 республіканської. Крім того, з’явилися арбітри ФІФА Валерій Онуфер, Степан Селменський, Володимир Югас, а до суддівства за участі українських команд майстрів залучалися Василь Бабич, Василь Козик, Петро Токарєв та інші знані служителі футбольної Феміди в краї.

Із 1992 року О.Теметєв – делегат-інспектор у вищій та першій лігах України. Свого часу пропонували роботу в Москві й Будапешті, однак лишився вірним рідному краю, сповідуючи принцип нинішньої футбольної зірки-нападника Ліонеля Мессі: «Грай за ім’я на грудях своєї футболки, і тоді всі запам’ятають, що на спині».

Склалося в ювіляра й на сімейному «фронті»: донька стала біологом, син – лікарем. Має четверо онуків. Що ще потрібно для щастя? Мабуть, здоров’я і ще довго жити футболом, щоб у такий спосіб продовжувати славну молодість. Саме цього й щиро бажаю ювілярові!

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ

Федерація футболу Закарпаття вітає Олександра Олександровича із ювілеєм та бажає міцного здоров’я та мирного неба!