Уболівальники футболу Закарпаття – за НАРОДНУ команду
01.09.2016 - 18:14Сьогодні на новому спортивному ресурсі була опублікована стаття, у якій автор згадує про славетну СК «Русь» та ставить її у приклад, як справжню народну команду. Публікуємо цю статтю у повному обсязі, але хотілося зазначити, що ФФЗ нині працює над формуванням саме НАРОДНОЇ команди, яка би представляла наш край на вищому рівні та об’єднувала уболівальників усього Закарпаття. Дизайнери вже приступили до розробки логотипу, а футбольні фахівці – до історичних довідок. Історичні відомості про славетну СК «Русь» знаходяться в Ужгородському музеї архітектури та побуту. Вони й допоможуть проаналізувати її успіх та допоможуть тренерам у підготовці гравців. Уже незабаром на нашому сайті буде опубліковано опитування щодо найкращої назви для цього клубу, а також кожен уболівальник анонімно зможе внести свої корективи у склад гравців.
У світовій футбольній практиці давно існує поняття «народної команди». Команди, яка не залежить від того чи іншого грошового мішка, який, допоки не закінчаться вільні фінанси, утримує повністю клуб. Команди,яка дійсно належить уболівальникам…
Світові практики
«Можна продати «Спартак», можна купити «Манчестер Юнайтед». Але на «Барселону» неможливо повісити цінник, – вона належить уболівальникам. (с)
«БАРСЕЛОНА» (ІСПАНІЯ)
Найяскравішим прикладом народної команди у футбольній історії, напевно, є «Барселона». Клубом управляють так звані «сосьоси» (акціонери, уболівальники і власники футбольних клубів). У «Барси» їх близько двохсот тисяч. Кожного року вони платять внески, вирішують питання, які пов’язані з їх командою (реконструкції чи то будівництво стадіонів, вибір президента тощо). Років 30 тому назад утримання клубу на 90 з гаком відсотків лягало саме на плечі фанів. Зараз, безперечно, справи змінились, доходи клубу збільшились з інших джерел, але від «Барселони» звання «Народної» команди так ніхто і не забрав.
«ПОРТСМУТ» (АНГЛІЯ)
Популярний англійський клуб «Портсмут» у 2010 році змінив трьох господарів, які не зуміли погасити колосальні борги клубу, – ФК визнали банкрутами. У результаті, в 2013-му колектив опинився в четвертому за силою дивізіоні. Але той рік все одно був вдалим для клубу, адже в квітні його викупили ті, кому він небайдужий. Об’єднання «Портсмута уболівальників» взяло під контроль 51 відсоток акцій. Фанати формували бюджет за принципом «хто чим може», але не поскупився ніхто. Відтак, цей футбольний колектив почали вважати справді народною командою.
«СІЭТЛ СОНДЕРС» (США)
Прижилося народне акціонерне футбольне товариство не тільки в Європі, а й в США. У країні існує ФК «Сієтл Сондерс». І хоч засновниками його були четверо заможних бізнесменів, право на керівництво та управління клубом мають саме уболівальники. Засновники створили «Альянс уболівальників», до якого входять близько 100 «власників» клубу. Кожні три місяці альянс зустрічається із широким колом фанів і вирішують розвиток та плани команди. Саме на зборі фанів і визначали герб клубу, назву тощо. Наразі трибуни домашнього стадіону «Сієтл Сондерс» завжди заповнені, адже команда по праву народна.
Від Америки та Європи до пострадянських країн
Гра мільйонів у нашій державі перетворилась виключно на гру у мільйони декількох олігархів
Слов’янська ментальність, напевно, сильно відрізняється від європейської чи то американської. Тут поняття народного футбольного акціонерного товариства не приживалось. Приклад купівлі акцій футбольного клубу на пострадянському просторі витав у повітрі з 2013 року. Тоді пішли розмови між уболівальниками, щоб викупити контрольний пакет акцій у власника Леоніда Федуна. З 2013 року справа «заглохла» і знову відродилась на початку цього року. У лютому 2016-му ініціативна група всіляко намагалась заохотити людей до купівлі акцій, зробити «Спартак» народною командою. Але, у підсумку, логічного завершення «народний проект» так і не мав.
На цій історії у нашому сьогоденні приклади створення чи то перетворення ФК на народний – завершуються. Україна не виняток. Безперечно, у нас є віддані фани, які уболівають за той чи інший клуб, відвідують матчі, підтримують футболістів під час злетів і падінь. Але щоб взяти відповідальність за утримання клубу, фінансову відповідальність, такого у слов’ян нема. Причин можна називати багато. Це і загальна бідність народу, і відсутність справжньої футбольної культури, відсутність апогею українського футболу (постійні вдалі виступи збірної, футбольні досягнення, футбольний патріотизм тощо). Усе це, напевно, і привело до того, що й команди, навіть по духу народної, в Україні нема. Гра мільйонів у нашій державі перетворилась виключно на гру у мільйони декількох олігархів.
Українська футбольна Бразилія
СК «Русь», на рівні з грандами, літала на поєдинки чартерним рейсом
Закарпаття, по праву, можна вважати однією з футбольних мекк на мапі України. (Хоч і «Говерла» зникла, і клубу професійного нема та менше з тим). Наш край має свою славну спортивну історію, один з кращих у державі аматорський футбол… Більше того, Закарпаття мало колись і свою народну команду. Так-так. Саме народну у «барселонському» розумінні цього слова. СК «Русь», або так звані «Літаючі вчителі». Фанати минулого покоління добре пам’ятають переповнені стадіони, всенародну повагу та шану свого клубу. Більше того фани свою любов до команди виражали не тільки у моральній підтримці, а й у матеріальній. За згадками очевидців саме уболівальники, а їх, як ви зрозуміли, було чимало, забезпечували поїздки футболістів на матчі. СК «Русь», на рівні з грандами, літала на поєдинки чартерним рейсом. Оплачували його фани. Вони ж бо і робили постійні фінансові внески на розвиток та допомогу клубу. Безперечно, фіксованої ціни не було, «альянсів фанів» чи то «акціонерних товариств уболівальників» – теж. Але команду уболівальники підтримували самоорганізовуючись, і вона була по-справжньому народною для закарпатців. Відтак, наш край спокійно може пишатись тим, що на рівні із світовими прикладами, мало свою Народну команду.
На жаль, у нинішній час, коли футбол у державі відійшов на другий план, і переживає далеко не найкращі часи, говорити про створення народних клубів – складно. Закарпаття – не виключення. Після СК «Русь» такої команди тут і не було. Більше 10 років був клуб Шуфрича, який так і не завоював відданість фанів всього футбольного закарпатського краю. Та наразі зник і він. Не зникли тільки справжні поціновувачі гри мільйонів, вічні уболівальники футболу. Вони є і донині у містах, селищах, селах нашого регіону, щоправда, з часом їх все менше й менше. Щонеділі приходять на сільський стадіон, і уболівають за свій рідний колектив, який виступає в обласній чи то районній першості. Для них він є ментально народним. Хтось ще і матеріально підтримає, пару гривень докине на нову форму, ремонт стадіону чи то банально на післявиграшну гостинну своїх хлопців. Люди у Закарпатті футбол люблять, шанують і цінують.
Цінували б, напевно, і по справжньому народну команду що представлятиме край на всеукраінському рівні. Але її нема, а з такими невтішними тенденціями найближчим часом і не буде. Хоча помріяти не важко ж. Правда? Уявіть, якщо кожен закарпатець виділить на свою команду 10 гривень в місяць, створять альянс уболівальників, систематизують підхід, залучать додаткових інвесторів… Теоретично можна утримувати свою команду, яка виступатиме, до прикладу, у першій лізі. Але це утопія, як мінімум тому, що футбольну громаду при якій був би можливий такий розвиток подій ще треба виховати, виростити нове покоління яке любитиме та шануватиме сам футбол. Для цього необхідна справжня футбольна пропаганда, секції в школах, семінари, патріотично-футбольне виховання молодого покоління…
Тоді і поговоримо про народну команду. Ну а нам, уболівальникам, на це можна лише плекати надії, Федерації футболу Закарпаття над цим працювати, а маленьким Гаваші, Сабо, Турянчикам – чекати…
Залишити відповідь