Автор ювілейного 500 голу за ужгородську команду «Верховину» Юрій Куля відсвяткував День народження

«М’яч хитромудрою траєкторією пролетів через високу «стінку», вимурувану з міцних гравців і, торкнувшись перекладини, влетів у сітку воріт. Відчайдушний стрибок Євгена Рудакова команді не допоміг. Ущент заповнений ужгородський стадіон «Авангард» здійнявся на ноги в єдиному пориві: «Гол!!!»…

Ось так написав про нападника ужгородської «Верховини» Юрія Кулю його земляк, журналіст Федір Тидір із районної газети «Вісті Свалявщини».

У 1963 році Юрій став кращим бомбардиром команди, провівши у ворота суперників 23 голи. Юрій грав разом із Федором Медвідьом, Ернестом Юстом, Іваном Диковцем, Вільгельмом Пфайфером. У 1964 році отримав запрошення у «Динамо» (Київ), але вибрав навчання. Після завершення навчання ще рік грав у «Верховині», потім у жданівській «Азовці», чернівецькій «Буковині», луцькому «Торпедо». Юрій Куля був чудовим нападником, про якого мріяли кращі команди України, а його голи викликали захоплення у найбільш прискіпливих уболівальників.

Довідка: Юрій Юрійович Куля народився 20 січня 1940 року у Сваляві. Форвард. Перший тренер – Заслужений тренер України Корчі Сабо.

1959 рік – навчання у Львівському лісотехнічному інституті. Паралельно виступав за свалявський футбольний клуб «Авангард».

1961 рік – головний тренер ужгородської команди «Верховина», ЗМС СРСР Михайло Михалина запросив Юрія Кулю грати за головну команду краю. За цей футбольний колектив він відіграв чотири футбольні сезони.

У 1962 та 1963 рр. свалявець став кращим бомбардиром ужгородської «Верховини», провівши у ворота суперників 7 (Степан Сабо теж забив 7 голів) та 9 голів.

1963 рік – автор ювілейного 500 голу за ужгородську команду «Верховину» («Спартак»).

Він також став автором голів у Кубку колишнього СРСР: «Верховина»  (Ужгород)» – Нафтовик» (Дрогобич) та «Спартак» (Івано-Франківськ).

У товариському матчі «Верховина» (Ужгород) – «Динамо» (Київ) Юрій Куля відзначився забитим гарним м’ячем. І головне кому – самому ЗМС СРСР, голкіперу національної збірної Євгену Рудакову.

Того ж року тренер-селекціонер киян, наш земляк Михайло Михайлович Коман, запрошував Юрія Кулю до столичного футбольного клубу. Та через певні обставини, особливо сімейного характеру, свалявець відхилив заманливу пропозицію. Як згодом сам зізнався, що потім довго шкодував, а було з чого, адже не кожного футболіста столичні фахівці запрошували в найтитулованіший клуб України….

1965 рік – Юрій Куля виступає за команду «Старт» (Дзержинськ) (першість СРСР, клас «Б»).

1967 рік – почав виступати за «дубль» жданівського «Азовця» (нині – «Іллічівець» Маріуполь) – ІІ група класу «А» (перша зона). Через рік він уже грає в «основі» цієї команди. А головним тренером був МС СРСР В, Сальков, а начальником команди О. Парахін.

1968 рік – у складі збірної команди клубів І ліги колишнього Союзу зіграв товариський матч із національною збірною Кореї. Цей поєдинок завершився бойовою нічиєю – 1:1.

1971 рік – грав за чернівецьку «Буковину» разом із закарпатцем Іваном Диковцем. У той період головним тренером буковинців був ужгородець, ЗМС СРСР Михайло Михалина.

Повернувшись до рідної Сваляви він свою футбольну біографію продовжив писати у місцевих командах, зокрема, «Авангард», яка у майбутньому шість разів поспіль стане чемпіоном Срібної землі й поб’є рекорд мукачівської футбольної дружини «Динамо», яка теж поспіль шість футбольних сезонів (1946–1951 рр.) здобувала золоті медалі чемпіонату Закарпаття.

Сім футбольних сезонів (1974–1980 рр.) працював головним тренером рідного свалявського «Авангарду», який у той період виступав у першості та чемпіонаті Закарпаття.

Після закінчення футбольної та тренерської роботи працював інженером-механіком на Свалявському лісохімкомбінаті. Звичайно, з футболом ніколи не розлучався. Які б не були на свалявському стадіоні календарні ігри чи то турніри з футболу неодмінно на ньому зустрінете шанованого Юрія Юрійовича Кулю – людину, яка знає толк у футболі.

Василь ГАДЖЕГА