Цифри і факти. Перша ліга. Західна зона

Другий рік поспіль першість області проходить у двох зонах – Східній і Західній. Якщо у сезоні 2014 року домінував футбол Західної зони, то у сезоні 2015 – Східної. Футбол Сходу і Заходу області має свої відмінності. Перша ліга взагалі відрізняється від вищої.

Вища ліга в основному базується на футболі міст області: Ужгород, Мукачево, Берегово, Хуст, Тячів, Виноградово, Іршава, а також таких розвинутих  сіл, як: Довге, Поляна і селища Середнє. Окремо стоять тільки Дідово та В._Бийгань, але і тут є пояснення такому феномену. По-перше, футбол Берегівщини в останні 5-6 років вважався найкращим серед районних чемпіонатів. По-друге, у цих невеличких селах є чудові футбольні організатори Чобо Кемінь та Олександр Гоздок, завдяки яким команди «Дийдо» та «Бийгань» не тільки не загубилися у вищій лізі, але й задавали тон у лідируючій групі. У  І лізі все-таки превалює сільський футбол. У Західній зоні – Баранинці, Концгазо, Ракошино, Кінчеш, Бобовище, Невицьке, В. Коропець. В. Березний – селище, Чоп – маленьке містечко, Перечин ще донедавна був селищем. У Східній – Вільхівці, Ясіня, В. Копаня, Вишково, Дубове, Терново, Коб. Поляна, Б. Церква, Золотарьово. Там грає Рахів, місто з великими футбольними традиціями, але у цьому чемпіонаті воно було більше статистом, ніж законодавцем моди. Футбол вищої ліги все ж таки  технічнішийий, адже більше уваги приділяють тактичній підготовці. У першій лізі акцент робиться на фізичну готовність, тут значно вищі й морально-вольові якості гравців. У вищій лізі значно краща інфраструктура та менше інцидентів через кращу дисципліну як серед гравців, так і вболівальників – тут не дозволяють собі проводити «розборки» з арбітрами. У першій лізі, особливо у Східній зоні, – це проблема № 1 футбольного сезону. Особливо відчутна різниця між вищою і І лігою у питанні «своє – чуже» поле. Якщо господарі у вищій лізі в кожному матчі забивали по 1,95 гола, то гості – по 1,51 гола. Різниця зовсім не велика, всього якихось 22-24%. Якщо господарі за сезон набрали 215 очок, а гості –164, то і тут різниця тільки 25%. Це говорить тільки про безкомпромісність матчів, у яких головну роль відіграє не власне поле, а зовсім інші футбольні фактори. У І лізі це співвідношення зовсім інше. Особливо це стосується Східної зони. У Західній ці  показники такі: середня результативність команд за матч – господарі – 2,2 гола, гості – 1,25. Різниця вже відчутна. Господарі за сезон мали в своєму активі168 очок, гості – 93. Тут різниця становить не 25%, а 40%. У Східній зоні ці показники ще більше характеризують фактор чужого поля. Господарі у середньому забивали по 2,29, а гості – 1,10. Перевага тут уже велика. Господарі за сезон набрали 184, гості – по 68 очок. Перевага понад 60%. Порівнюємо фактор власного поля: вища ліга – 25% на користь господарів, Західна зона І ліги – 40%, Східна – 60%. Тут усе як на долоні: і майстерність, і клас, і порядок, і відповідальність. «Я вдома повинен виграти будь-яким чином» превалює над майстерністю і класом. Тут і роль тренера, і ритмічний тренувальний процес, і авторитет президента клубу, і толерантність між людьми відходять на другий план. Є над чим подумати.

У цьому сезоні ФФЗ дав можливість командам самостійно вирішувати більшість питань на демократичних засадах. Деякі команди І ліги це сприйняли як вседозволеність. Це неправильне розуміння. Футбол у цілому світі грають згідно з Міжнародними правилами гри. Усе – це закон. А питання розвитку клубу, відносин між клубами – це правила гри, відпрацьовані їхніми президентами. А ось тут дехто свої амбіції ставить вище за рівень футболу взагалі. Звідси починаються проблеми. Знову ж таки цим більше грішить Східна зона І ліги. У підсумку програє футбол.

Уперше за багато років чопський «Локомотив» упевнено пройшов весь чемпіонат і здобув золоті медалі переможців Західної зони І ліги. Це великий успіх як ФК «Локомотив», так і чопського футболу взагалі.  Порівняно з минулим сезоном, у Західній лізі кількість команд зменшилася з 12 до 10, що негативно вплинуло на першість у цілому, знизився і рівень майстерності. Причина поважна: дві команди («Бийгань» і «Дийдо»), які посіли два перші місця, підвищилися у класі. Ще дві команди («Віола» (Худльово) та «Сільце»), які були твердими середняками ліги, з різних причин припинили свої виступи на обласному рівні. Втрата 4 команд відобразилася на рівні майстерності. Команди «Бобовище» та «Невицький замок», які поповнили лави Західної зони, особливо не впливали на перебіг подій. Вони молодці, слів нема, але це не найсильніші команди Ужгородського та Мукачівського районів. Це, скоріше, більше кількість, ніж якість. Вони програвали рівню «Віоли» та «Сільця». Всі ці ніби дрібні нюанси дали про себе знати на фініші першості, коли відбувся матч за виявлення абсолютного чемпіона І ліги. У Західній зоні пройшло 90 матчів, у яких господарі виграли 55 поєдинків, гості – 26 і ще 9 зустрічей завершилися внічию. Із 18 турів (по 5 матчів у турі) у ХІV  перемогу святкували господарі. Тільки у V і XII турах лідирували за набраними очками (відповідно 4-10 та 6-9)  гості. Ще у двох турах (VII та XVII)  вони набрали однакову кількість очок – 7:7. У 13 турах господарі забили більше м’ячів у ворота гостей, тільки у V – 5:9, VII – 12:13, XVI – 8:11 та XVIII – 10:11 більш результативними були гості. Ще один раз (у I турі) команди провели по 9 голів у ворота одна одної. Всього за сезон у Західній лізі забито 310 голів, що відповідає 3,44 гола за матч. На рахунку господарів 198 голів, або 2,2 гола за матч, гості –112, або 1,25 за матч. Найбільше перемог зовоював «Локомотив» – 15. «Баранинці» 12 разів сходили з поля переможцями, «Витязь» – 10, «Карпати» П. і «Ракошино» – по 9, «Сокіл» – 7. Найменше перемог на рахунку верхньокоропецьких «Карпат» та ФК «Березний» – 4. Найменше поразок у чопського «Локомотива» – 1 (технічна поразка за матч у Ракошині). У «Баранинців» – 2, «Витязя» – 5, перечинських «Карпат» та «Ракошина» – по 8. Найбільше програшів у верхньокоропецьких «Карпат» – 14. По 12 поразок – у «Березного» та «Невицького замку». Ще 10 разів програвало «Бобовище». Найбільше нічиїх в активі «Баранинців» – 4. 3 рази миром розходився «Витязь». Жодної нічиєї не було у верхньокоропецьких «Карпат». Найбільше забитих голів на рахунку «Локомотива» – 50, або 2,77 гола команда Чопа забивала у кожному матчі. Пропустив «Локомотив» 14 голів, або по 0,77 гола за матч.

Другими за результативністю йдуть «Баранинці» – 45 голів, або 2,5 гола у матчі. Пропустили «Баранинці» теж 14 голів, або 0,77 у грі. Третій показник ділять перечинські «Карпати» та «Ракошино» – по 38 голів, або по 2,11 гола за гру. А ось за пропущеними м’ячами найкращий результат у перечинців – 29 голів, або 1,61 за гру. Ракошинці пропустили 41 гол, або 2,27 за гру. П’ятий показник за забитими м’ячами у кінчеського «Сокола» – 32, або 1,77 за гру. Четвертий результат за пропущеними у «Сокола» – 24, або 1,33 за гру. Доволі цікаві основні показники «Сокола» – четвертий і п’ятий, а місце у команди шосте. Досить важко давалися забиті м’ячі третьому призеру першості «Витязю» – 30. Це шостий показник у лізі. У середньому концгазівці забивали по 1,66 гола за гру. А ось із пропущеними голами у «Витязя» набагато краща ситуація, всього 14. Стільки ж пропустили «Локомотив» і «Баранинці». Це найкращий результат у лізі. У кожному матчі команда В’ячеслава Пінковського пропускала по 0,77 гола за матч. Сьомий показник у зоні в «Невицького замку» – 21 гол, або 1,16 гола за гру. А ось із захистом у невичан були проблеми. За 18 поєдинків у їхні ворота влетіло 47 голів, що відповідає 2,61 гола за матч. Це 9-й показник у лізі. Восьме і дев’яте місця за забитими голами ділять «Бобовище» та «Березний». Ці команди провели у ворота суперників по 20 голів, що відповідає по 1,11 гола за матч. Якщо нападники діяли однаково, то захист у «Бобовища» був значно надійніший. Вони пропустили 31 гол, або по 1,72 гола за гру, що є шостим показником. Їхній захист діяв надійніше, ніж у «Ракошина», яке довго претендувало на медалі. У «Березного» цей показник теж кращий за ракошинців. Вони пропустили 39 голів, або 2,16 гола за гру. Найменше у першості забили верхньокоропецькі «Карпати» – 16, або 0,88 гола за матч. У «Карпат» проблеми були не тільки у нападі, але й у захисті. В їхні ворота влетіло 56 голів у 18 матчах, або по 3,11 гола за гру. Ці показники найкраще характеризують роботу тренера. Тут і тренувальний процес, і збалансованість команди, і награні комбінації, і індивідуальна майстерність окремих футболістів, і морально-вольові якості, і селекційна робота. Забиті та пропущені м’ячі відсотків на 80 дають точну відповідь про силу команди. Вони чітко визначають міць тієї чи іншої ланки, технічну, тактичну і фізичну підготовку. Від поразки у футболі ніхто не застрахований. Можуть бути випадковості, але є і закономірність.

Найстабільніші команди Західної зони – «Локомотив» і «Баранинці». Вони непогано вкомплектовані, у них хороші тренери, в обох налагоджено тренувальний процес. Тут серйозні й віддані футболу президенти клубів Ярослав Афтанас та Олександр Роман. Саме цілеспрямована робота клубів  дозволила їм посісти дві верхні сходинки першості, бо вони були явно сильніші за всіх інших. До команд твердих середнячків і просто середнячків ліги слід віднести «Витязь», «Карпати» П., «Ракошино», «Сокіл», «Бобовище». Ще три команди помітно поступалися рівнем гри від своїх суперників: «Невицький замок», «Березний» і «Карпати» (В. Коропець). Категорія «середняків» першості справді викликає найбільше запитань. У них є багато плюсів і мінусів, але всіх їх об’єднує нестабільність. У «Бобовища» була ще одна проблема – відсутність досвіду виступів на обласному рівні. У кожної з них є і причини виправдання нестабільності. У «Витязя» – значне омолодження основного складу, відсутність досвіду в молодих гравців. Різниця у грі команди між I і II колом разюча. «Ракошино» стартувало дуже потужно. Інцидент у матчі з «Локомотивом» настільки негативно вплинув на гру команди, що тільки в останніх матчах першості ракошинці прийшли до тями. Перечинці взагалі половину першості претендували на золоті медалі, але провал в організаційній роботі в ІІ колі дозволив їм отримати тільки 30% від набраних очок І кола і розділити 4–5 місця в першості. Приклад перечинців наочно свідчить про те, як не потрібно працювати на обласному рівні. Два різні кола провів кінчеський «Сокіл». У команди один із найвідданіших футболу президент клубу – Степан Боднар. Тут найбільшою проблемою є недостатнє фінансування. Найкращі гравці  впродовж першості змінили кольори футболок. Саме це заважає команді вже другий рік поспіль вирватися із золотої середини. «Бобовище» – новачок першості. У них хороший тренер, найкращі морально-вольові якості.  Це дуже добре, коли, крім морально-вольових якостей, команда непогано володіє й іншими якостями – технікою, тактикою і фізичною готовністю. На одних морально-вольових – першість ще ніхто не вигравав. Але команда за рік виросла. Та найбільшим досягненням клубу є відкриття нового стадіону. Тут люди вміють тримати слово. Значно виріс як керівник і президент клубу Валентин Сидоряк. До аутсайдерів першості належать три команди: «Невицький замок», «Березний» і верхньокоропецькі «Карпати». «Невицький замок» – новачок першості. Йому було складно. Він  середнячок районного чемпіонату, підвищився у класі, значно додав у грі, але стрибнути вище за голову з потенціалом районного середнячка команді не вдалося. Це закономірне явище. Команда побачила рівень і відчула свої слабкі місця, тож має 2-3 місяці, щоб підняти рівень гри. «Березний» – доволі молода команда, в якій всі вихованці свої. На жаль, районний чемпіонат настільки низького рівня, що не дозволяє підсилюватися впродовж першості. Потенціал у команди є, але рости потрібно не тільки гравцям, але й тренеру. Микола Шевченко – досвідчений фахівець, у минулому гравець команди майстрів, але час своє бере. Тренер теж повинен удосконалювати свою профпридатність. Уже другий рік поспіль «Карпати» В. Коропця завершують сезон на останньому місці. Якогось прогресу не видно. Богданові Тенкачу теж слід переглянути підхід до тренувального процесу та організації роботи у клубі.

У наступному матеріалі з’ясуємо що засвідчує першість області в цифрах і фактах?

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ

Далі буде