ФОТО. І на честь, і на славу…

До ювілейної дати народження Василя Турянчика в Мукачеві влаштували урочисті заходи.

Василю Турянчику цього місяця виповнилося б 90 років. Уславленому закарпатському футболістові… Залізний капітан київського «Динамо», тричі входив до списку 33 кращих футболістів Радянського Союзу, легендарний захисник, заслужений майстер спорту… Ще і ще можна додавати до його послужного списку подібних слів, словосполучень, фактів… Добре ж, що майстра не забувають на рідній Мукачівщині. Більше того, у місті над Латорицею влаштували не лише традиційний, уже четвертий, нині – меморіальний, турнір (три роки, як уже нема з нами Василя Юрійовича), а ще й наукову конференцію, яку високо оцінили, зокрема, присутні на ній члени виконкому ЗАФ.

Та звісно, основною подією став сам турнір. Вагомість його засвідчила й присутність численних шанувальників таланту зіркового гравця – ветеранів футболу (Степана Войтка, Івана Улинця й багатьох інших), керівництва ЗАФ на чолі з Іваном Дураном, представників влади, просто вболівальників, вихованців, членів родини Василя Юрійовича. Був і спеціальний гість – теж капітан київського «Динамо» Анатолій Дем’яненко. На відкритті заходу зачитали вітальну телеграму від почесного члена УЄФА Григорія Суркіса. Капітани команд разом із Юрієм Турянчиком, сином легенди, і так само вельмишанованим Анатолієм Дем’яненком поклали квіти до пам’ятника ювіляру.

Були, звісно, матчі ветеранів. І о диво! Усі вони завершилися з рахунком 1:0 – настільки безкомпромісно вирувало суперництво претендентів на головний трофей турніру. Так у півфіналі мукачівці переграли іршавців (Дмитро Беца), берегівці – волівчан (Віктор Решко), а в суперництві за 3 місце – волівчани – іршавців (Василь Беца), а мукачівці – берегівців (Дмитро Беца).

Команди, а також кращих гравців Івана Мошколу (Іршава), Івана Цапа (Воловець), Віктора Решка (Берегово) та Дмитра Бецу (Мукачево) відзначили під час церемонії нагородження.

Як зазначив капітан команди «Карпати» імені Василя Турянчика» (Мукачево) Олександр Переста, який отримав для свого клубу основний трофей – кубок, такі турніри важливо проводити, щоб і надалі пам’ятати футбольних легенд. Як було сказано на заході, «і на честь, і на славу» попри вже меморіальний статус турніру.

Були і фото на згадку, і спілкування ветеранів після турніру. Усе – як у справжній футбольній родині. Думаю, Василю Юрійовичу сподобалося б…

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ